Ірини Вільде "Повнолітні діти"

1. Як назвала себе Дарка Попович під час спілкування з Мірошем?

Виберіть одну відповідь:

a. "тяжкою кавалерією"

b. "ніжною квіткою"

c. "важкою артилерією"

d. "провісницею щастя"

2. В якому році було опубліковано твір «Повнолітні діти»?

Виберіть одну відповідь:

у 1949 р.

у 1936 р.

у 1947 р.

у 1939 р.

3.Де Ірина Вільде здобула початкову освіту?

Виберіть одну відповідь:

у Львові

в Івано-Франківську

у Бухаресті

у Чернівцях

4. Де навчалася Дарка Попович до приїзду в Чернівці?

Виберіть одну відповідь:

в Будапешті

в Празі

в Бухаресті

в Богуславі

5.Що професор Анджилеску доручив Дарці?

Виберіть одну відповідь:

готувати матеріали для проведення викладів професором

збирати матеріали Бальзака в польській мові

проводити семінари

писати плани для професора

6. Місто у Марокко, яке згадує Дарка

Виберіть одну відповідь:

a. Делі

b. Касабланка

c. Туніс

d. Дубаї

7. З яким містом порівнював Аскольд Дотко Чернівці?

Виберіть одну відповідь:

Парижем

Києвом

Єрусалимом

Бухарестом

8. Хвороба Наталки Оріховської, від якої вона «догоряла»

Виберіть одну відповідь:

a. кір

b. запалення легенів

c. туберкульоз

d. рак

9.Вільде присвятила свій твір:

Виберіть одну відповідь:

a. своєму батькові

b. Іванові Франку

c. всім вчителям

d. мешканцям Буковини

10. Хто робив велику помилку, на думку Дарки, називаючи величну юрбу бездушною

Виберіть одну відповідь:

a. поети

b. європейці

c. Оля

d. мешканці Чернівців

1. «Тяжкою кавалерією».

— Чи у вас… до всіх мужчин… такий безполовий тон, Дарко Попович?

— Здебільша. Я — «тяжка кавалерія», Мірош.

2. У 1939 р.

3. У Чернівцях.

4. В Бухаресті.

— Дарко! Що за überraschung! Звідки ти тут? Що? З Бухаресту? Мамо! Мамо! Дарка приїхала з самого Бухаресту!

5. Збирати матеріали Бальзака в польській мові.

— Я не політик, — посміхнувся свобідно професор, — по-польськи розумієте?

Дарка з практики вже знала, що в таких випадках ніколи не треба заперечувати.

— C'est bien. Будете мені збирати матеріяли про Бальзака в польській мові. Ви хіба знаєте про те, що цього донжуана загнало кохання аж на "вашу" Україну… C'est bien… Прийдіть якогось четверга до мене до бібліотеки…

6. Касабланка.

А це ж романтика: вийти собі ввечір на Панську, вплестись у барвистий хоровод, почувати себе якоюсь частинкою цього напарфумованого колективу, бачити довкола себе типи різних рас, ловити звуки бодай п'яти мов і… мати ту ілюзію, що проходжуєшся вулицями Касабланки.

7. Єрусалимом.

З горба Чернівці в сонці видались цілі під червоними дахами.

— Як Єрусалим! — вихопилось Доткові, але він скоро, посоромившись свого захоплення, додав з трохи рубаним сміхом спортовця:

— …на сіоністичній афішці…

8. Туберкульоз.

Пояснення чи виправдання? Одно і друге зайве, бо Дарка від Лідки Дутки знає, що Наталка Оріховська догоряє на туберкульоз.

9. Своєму батькові.

Моєму батькові, Дмитрові Макогонові, присвячую.

10. Поети.

Дарка думає: “Яку велику помилку роблять поети, називаючи вуличну юрбу бездушною! Скільки ж замаскованих пристрастей, гону до пригод, туги за незвичайним, скільки підступу, чеснот і гріха ховається під ослоною ночі і шмінки!”.

сава:   він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. з лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд, що мав у собі щось зимного30[30] й несупокійного. з його ніжного, майже дитинячого обличчя вражав його погляд прикро і відтручував від себе. очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами. коли очі івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти, погляд у марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний, то його очі, великі й сиві, не мали нічого спільного з його дитинячо-молодим обличчям.  але він - то вже інша галузь. росте й горнеться та не до доброго й не до нас. він роботи боїться, йому танець у голові. зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалиґа на кружок вивернеться. йому однаково, чи товар поєний, чи ні,- коби йому спрага не допікала. йому однаково, яка погода надворі, чи се землі і збіжжю по добру, чи се бджолу не вбиває,- коби він у своїх збитках мав гаразд, коби йому меду доволі, аби потайком із горівкою змішати та бог знає з ким випити!   тато його не позволяв йому курити, бо сам не курив, а григорій усе приносив йому пачку з гоппляцу, як знав, що в нього вже тютюну не стало, а він хотів курити. в тата пив він горівку лиш 3-4 рази до року - на різдво, на великдень, на храм і на новий рік або в м'ясниці,- а тут частували його не раз і не два, а по кілька разів до тижня. а вже найліпша була для нього рахі  михайло:   і не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у якої дівчини, лише що над устами засіявся вус. дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий соромливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше, ніж за другою.  такий був михайло! просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі.  сава про нього так казав: "михайло був баба, хоч був сильний, як медвідь, і плечі у нього, як у великана, садив на них мішки, як ніщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рідко хто перший-ліпший. але серце було у нього м'яке, як ті".

1.  злий і жорстокий каїн.

2. веселий і добрий авель.

3. заздрість каїна та вбивство брата.

4. ненависть до каїна.