Вирш Олени Ткаченко. Ось духом бідності запахло: Хтось в дерев'яних шкарбунах, В обшарпаній спідниці, чахлий, Ледь зводить погляд у сльозах. — Хоч краплю молока... — Немає! - Дитятко хворе йде у смерть... Лиш попіл коси посипає Й печаль бере у круговерть. - персонажа – свідка описаних подій. - кто герой ?

лиха зима сховається,а сонечко прогляне,сніжок води злякається,тихенько тануть стане, - і здалеку бистреньковона до нас прибуде,кому-кому любесенько,а дітям більше буде.

зважаючи на творчість в. сосюри, я все ж маю думку, що справді істинність щирих почуттів людини - невідємне багацтво її інтимного світу. томущо, саме оте свіже й не порочне відчуття любові - благо тієї людини, яка має його завжди по життю. такими відчуттями просякнута його творчість. вони зрушують усі перешкоди, руйнують неприязнь і наповнюють людську душу  добром.

7.б

8.г

9.а

10.стіл застелили скатертиною із полотна

11.арку прикрашав вінок, сплетений із зеленого листя.

            синкан

хоробрий         непосидючий

відгадує   читає   радиться

допитливий юнак який хоче зловити химеру яку сам вигадав

зацікавленість