Шептало образився на конюха за те, що​

    запитання: який громадсько-просвітницький рух підтримувала о.кобилянська?     відповідь: феміністичний.    це був жіночий рух «товариства руських жінок на буковині», очільницею і ініціаторкою якого стала письменниця. під час діяльності руху жіноцтво порушувала важкі питання суспільного становища жінок. адже жінки, як і чоловіки, мали набути певних громадянських прав та свобод.

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

  саме слово "біблія" в перекладі означає книга книг, що вже говорить про її величезне значення для людства. біблія пояснює світ з точки зору релігії(а саме, християнства) наприклад, у старому(я не знаю, как по др перевести на укр слово ветхий) заповіті(завіті) нам розповідається про створення світу богом. це вже вчить нас віри у надприродні сили, які звуться цим величним словом - бог. також, тут розповідається про єврейський народ і те, що господь є тим, хто потребує , але посилає нам труднощі, які загордувують наш характер, та є здоланними для нас. тут є 10 заповідей, що прививають нам любов до людей та викарбовують на завжди в нашій пам'яті головні християнські цінності, які зараз перетворилися на правила поведінки, які прийняті не лише в християнському світі(наприклад заповіді не вбий, не вкради та ін). у новому завіті розповідається про самопожертву іісусу христа, що теж підкриплює віру читача в бою. 

висновок - тобто, як бачимо, така величка і стародавні(старий завіт писався протягом 10 тис років) книга, як біблія вчить нас вірі в бога та прививає нам загальнолюдські цінності. 

люди  часто думають і говорять про те, що таке особистість. це завжди цікаво й завжди хвилює, адже всі ми люди й живемо серед людей. так, у всіх різні професії, заняття й посади, усі виконують неоднакові завдання. але ким би хто з нас не був, він, насамперед, особистість, а вже потім носій якої-небудь суспільної функції. що таке особистість? у чому проявляються її якості?

бути особистістю  – значить зберігати здатність орієнтуватися в різноманітті знань і ситуацій і відповідати за свій вибір, зберігати своє неповторне «я». чим богаче мир і чим складніше життєві ситуації, тим актуальніше проблема волі вибору власної життєвої позиції. зберегти свою неповторність, залишитися самим собою навіть у самих складних умовах людин може, тільки залишаючись особистістю

вільно  і невимушено почуває себе в сучасному житті той, хто постійно вчиться орієнтуватися в ній, обирати для себе цінності, що відпові особистим здатностям і схильностям і не суперечним правилам людського спілкування. людина має величезні можливості для сприйняття культурних і духовних цінностей і для власного самовдосконалення. щоб стати особистістю, кожна людина повинен постійно розвиватися, займатися самовихованням. і кожний це знає й намагається розібратися в собі, зрозуміти себе, осягти себе, осягти свій внутрішній мир. ми намагаємося зіставляти себе з навколишніми, співвідносити особисте життя із суспільної, свій інтерес до миру з інтересом його до себе, щоб відповісти на головні з головних питань: який я? як і для чого я живу? чи всі я відкрив у собі? кожна людина сам повинен себе виховувати. ніхто не прийде й не скасує в ньому недоброзичливість, заздрість, лицемірство, жадібність, страх перед відповідальністю, непорядність

головним у духовній культурі  особистості можна вважати активне, творче відношення до життя: природі, суспільству, іншим людям, собі самому. нам, що вступає в життя, треба знати про те, що культура людини не повинна бути зведена тільки до начитаності, ерудиції, хоча й це дуже важливо- культуру людини неважко оцінити. опанувати культурою може тільки діяльна, активна людина, що відкрила для себе всього її багатства. мистецтво й  література, традиції й звичаї дуже повчальні і їхнє знання полегшує життя

але є ознака духовної культури особистості, що дуже важливий, – готовність людини до самовіддачі й самопожертви. турбота про людей і прагнення їм повинні стати не тільки добрими словами, але й добрими справами. протягом всього життя потрібно формувати й розвивати в собі кращі якості й переборювати ті, що заважають розкриттю особистості, її самоствердженню в колективі. на жаль, багато хто вважають, що свобода особи – це воля не дотримуватися встановлених у суспільстві законів, порядку. але таке поводження замість користі приносить тільки шкода, причому страждає не тільки сама людина, але й навколишні його люди