Коли у творі «І мертвим,і живим...» йдеться про нащадків гетьманів, Т. Г.Шевченка обурює те, що вони (продовжіть речення). Чому , на вашу думку, поет так ставиться до нащадків гетьманів?

обман кращого друга та спроба сп⁻°ймати чудовиско

князь ігор — головний герой пам'ятки. він воїн, політичний діяч русі. здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «браття і дружино! лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути». ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з дону». раптовість нападу на ворога важила дуже багато. і в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. князь ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище».

народна пісенність входить у скарбницю людської культури як дорогоцінне надбання поетичної творчості трудівників. щедрість обдарування, красу і благородство душі, ніжність і ласку, високий і гордий політ думки та натхнення вклали протягом століть у свої пісні легіони безіменних народних співаків і поетів. тому, сповнені вічно юної привабливості, безсмертно ширяють пісні над просторами кожного краю, легко залітаючи на крилах мелодії далеко за його межі. вони володіють чудовою здатністю окрилювати поривання, надихати у праці, овівати радістю відпочинок, розраджувати в горі, тамувати душевні болі, множити сили у боротьбі. без народної пісні взагалі немислиме повнокровне життя трудової людини. до пісні звертаються колективно й поодинці, в будень і в свято, старі й молоді, при найрізноманітніших життєвих нагодах і душевних зворушеннях. тим-то трударі завжди так гаряче любили свою пісенність, плекали й берегли її, збагачуючи все новими темами та барвами.

    рідною мовою належить вважати мову своєї націїї,мову предків, яка   пов*язує людину з її народом, з попередніми поколіннями,їх духовними надбаннями.

    людина, яка не розуміє значення рідної мови, віддаляє себе від   культурно-історичного досвіду і досягнень свого народу, його культурно-духовних надбань. для неї вмовкає українська пісня, дума, легенда,перед нею зачиняє двері мистецтво рідного слова.сьогодні культура і мова виявилися об*єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства.мабуть,ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності

    мовна культура - це надійна опора у вираженні незалежності думки,розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патриотизму. культура мови - це культура нашої души.