Іть будь ласка скласти байку за приказкою два хитрих одного мудрого не !

Жили колись троє братів і батько  . один з них був розумнним,а ті двоє були дурними. помер їхній батько та батько в наслідство зоставив будинок коня та господарство. і перший син взяв дім а другий коня. а розумний син взяв собі господарство. пройшов рік кінь помер ,будинок згорів. сумують дурні брати та недового вони сумували розумний брат запропонував пожити у нього . вони не вагаючись погодились . брат порається по господарству , а дурні брати пісні наспівують і так до самого вечора. от одної ночі дурні брати захотіли їсти пішли вони до садку з полуницею . виїли майже всю . настав ранок встав брат дивиться а полуниці вже нема.потім знову ночью брати зїли помідори але на цей раз розумний піддивився за ними а на ранок сказав: - як ви могли мене і віт тоді дурні мудрого не переважать.

звірі стали дивувати

на все горло тут гарлати

на паркані півні - готи

кіт виспівуває ноти 

мені тринадцятий минало

як всіх птахів у нас не стало

звірі лишень грались в жмурки,

а від яєць нема й шкарлупки.

ще й сорока прилетіла

і мороки наробила 

знову звірі посварились

дуже сильно так втомились

припинили галасувать

і дали мені !  

у ранньому дитинстві ми вперше знайомимося з книгою. перші казки, вірші, оповідання нам читають батьки. а потім ми й самі навчаємося розуміти друковане слово.

а як же народжується книга?

книги — це справжня скарбничка мудрості. недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. письменники,оповідачі створювали книги з усією любов*ю до навколишнього світу,людей..у кожну книгу входять реальні історії цих видатних людей, їхні спогади,думки,в яких вони намагаються достукатись до

і це прекрасно, що у нас в україні халишились чудові книги які змушують людину замислюватись про життя та своє місце у ньому, дарують поживу для розуму та насолоду для душі.

ось у  львові на одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «тут мертві живуть і німі промовляють». бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь.