Як у романі "Собор" Олеся Гончара розкрито зв'язок минулого з сучасним?

кожній людині   мила своя сторона. на рідній землі людина почувається господарем. тут вона наполегливо трудиться, отримує задоволення від життя. на чужині людина завжди почувається незатишно, залишається чужою, сумує за своєю домівкою. там вона ніколи не почуватиметься вільною та щасливою. їй не вистачає тепла рідного дому, друзів. лише рідна земля дарує кожному з нас впевненість у собі.   любіть свій рідний край,свою землю! тому і кажуть в народі: "для мене ж той край найкращий,де виросли крила мої"

наш світ дуже великий і про нього ми знаємо не так багато. але ж ми для цього і потрібні. впізнавати світ, робити все те що для нього краще. треба завжди піклуватися про нашу природу, бо якщо ми забуднюємо ії, то забруднюємо і себе.весь наш світ дуже взаємозв`язаний між собою і якщо якийсь зв`язок розв`яжиться, то може це призвести до ї екологічної проблеми. і це потребує великих зусиль людини. .наш світ дуже різноманітний. і вчені щоб не плутатись, придумали окремі назви різних сфер. так вони зробили для полегшення вивчення якоїсь сфери.ось, наприклад ноосфера. ноосфера- це сучасна стадія біосфери, пов`язана з появою в ній людства. ноосферу можна розглядати як єдність "природи" і культури.або ж літосфера. літосфера - зовнішня тверда оболонка. вона складається з поверхневого шару осадових порід. ще є гідросфера. це сукупність всіх водойм, що утворить водну оболонку землі. ще є деякі сфери, але про них дуже багато інформації.і що саме цікаво, всі ці сфери теж зв*язані між собою.людина піклується про природу. як саме? вона видала таку книгу як " червона книга". в ній узагальнені матеріали про сучасний стан рідкісних і таких,що знаходяться загрозою зникнення,видів тварин і рослин. ще є і " зелена книга". крім рідкісних видів рослин, існують і унікальні рослини угрупованні, які також потребують охорони.

коли я була ще зовсім маленька, мій тато взяв мене з собою на риболовлю. я, не довго думаючи, погодилася, адже для мене в цьому віці це було захоплюючою пригодою. коли ми приїхали до берега озера манич, тато став розкладати снасті, а я тим часом стала досліджувати мальовничий берег манич. папа захоплено розкладав вудки, милувався своїми блешнями і особливо не стежив за мною. у воді плавали мальки, які дуже моєму оку.я хотіла зловити одного і посадити в банку, щоб удома випустити в акваріум. підійшовши до самого краю берега, раптом під моїми ногами різко почала обвалюватися земля, і я з несамовитими криками сіла в воду. я не вміла плавати! захлинаючись, я кричала татові: "папа! папа! ! ". папа, почувши мій крик, пірнув за мною. мене все далі і далі від нього несло течією, я захлиналася і з кожною секундою втрачала надію на порятунок. мій батько був хорошим плавцем, і через деякий час наздогнав мене. тим врмени я була вже без свідомості (зі слів мого тата). він дотягнув мене до берега і почав відкачувати. коли я прокинулася, тато грізно сказав, що більше ніколи не візьме мене з собою на риболовлю.

род измени на свой.

не робіть поміток на моих сторінках.не загинайте мене по корінцю! адже я така гарненька та яскрава - щойно з типографії. для того, щоб я народилася, мене написав автор, потім надрукувала друкарка, перевірив редактор. художник намалював малюнки. а надрукували мене на папері, виробленому на фабриці із могутніх дерев.

ти бачиш, скільки праці багатьох людей зібралось в мені! а ти хочеш мене обмалювати? навіщо? я же можу стати в нагоді твоєму братику (чи сестричці).

і взагалі, потрібно берегти всі книжки, а не одну мене!