Твір мініатюра за темою казкові мотиви у повісті П Павленко ​

        для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну.

      у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета:

                                          краще в ріднім краї милім

                                          полягти кістьми,сконати

                                          ніж в землі чужій,ворожій,

                                          в славі й шані пробувати.

      у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання:

                                          де ж того євшану взяти,

                                          того зілля-привороту,

                                          що на певний шлях направить,-

                                          шлях у край свій повороту? !

      роздумуючи над  поемою,я пригадала слова т.шевченка "хто матір забуває,того бог карає".я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

      ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета:

                                          за честь і правду все віддай,                                          коли ти любиш рідний край!

      я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.

 

1. тема - зображення краси природи, прихід весни.

2. головна думка - автор передае у творі красу природи.

3. худ.засоби: епітети(плач перламутровий, золоті арфи), метафори(йде весна) повтори, пестліви слова, неологізми(ніжнотонні, самодзвонними)

4. ліричний герой мрійливий і обдарований.

5.жанр - пейзажна лірика

6. римування перехресне.

7. вірш.розмір - дактиль з хореем.

Аналіз пісні «їхав козак за дунай» пісня «їхав козак за дунай» написана у 18 сторіччі, в епоху бароко. автор пісні, семен климовський (світське ім’я — іван) був відомий як «харківський козак-піснетворець». пісня «їхав козак за дунай», яку тепер вважають зразком давньої любовної лірики, прославила семена климовського на весь світ. жанр: інтимна лірика, літературна пісня.  ідея твору: возвеличення почуття любові, що випробовується життєвими обставинами і розлкуою.  тема: зображення зворушливоі сцени розлучення козака з   коханою дівчиною, бо їде на війну за дунай.     основна думка: тебе ж, мила, не забуду, / поки жив на світі буду. композиція: пісня побудовані у формі діалогу між козаком та дівчиною.  художні засоби: зменшувально-пестливі форми слів: «вороненький», «миленький»,   «ручок», «коник».   повтори:   «мила… миленький», «постій, постій…».  звертання: «ти, конику вороненький…», «дівчино, прощай», «ти будь здоров, мій миленький», «постій, постій, козаче…», «тебе ж, мила, не забуду».  епітети: «ясні очі», «коник вороненький», «білі ручки» .  метафори: «ясних очей не стирай», «ручок не ламай». 

подорож до моря

 

вже сонечко в море сіда;   у тихому морі темніє; прозора, глибока вода, немов оксамит, зеленіє. на хвилях зелених тремтять червонії іскри блискучі і ясним огнем миготять, мов блискавка з темної тучі. а де корабель ваш пробіг, дорога там довга й широка біліє, як мармур, як сніг, і ледве примітне для ока. рожевіє пінистий край; то іскра заблисне, то згасне… ось промінь остатній! прощай, веселеє сонечко ясне!