Коли німців повели в барак, що зробили діти з грядкою? ​

А коли німців повели в барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв'язали його травою і поставили на грядці. ... Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.

мело, крутило по землі,  що було сили.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  немов безжурний рій комах,  так сніг лапатий  летів знадвору попід дах,  просився в хату.  завія креслила на склі  круги та стріли.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  наверх у зблисках вогняних  злітали тіні.  сплетіння рук, сплетіння ніг,  шляхів сплетіння.  додолу впали — чути тріск —  два черевички.  слізьми на сукню капав віск —  плакала свічка.  і все губилося в імлі  холодній, білій.  свіча горіла на столі,  свіча горіла.  війнуло з покутя — й вогонь,  здійнявши крила,  жар від розпечених долонь  живив щосили.  хурделі люті були й злі,  яке їм діло,  що десь на нашому столі  свіча горіла.

твiр степана мацюцького "в гостях у весни" маэ таку назву, бо в ньому описана природа восени. i описана вона не стороннiм спостерiгачем, а тим, кому вона близька, тим, хто прийшов до неi в гостi.