ІТЬ БУДЬ ЛАСКА❤ Відповіді на питання даємо письмово двома- трьома реченнями. 1. Хто є головною героїнею твору? 2.Чому Софійка не могла заснути? 3. Чому Сашко змушений був працювати? 4. Чому Сніжана довго перебирала женихами?. 5. Де Софійка взяла коралі? 6. Як вона зрозуміла, що шафа чарівна? 7. Що трапилось з коралями? 8. Хто такий Валентин? 9. Що побачила Софійка в реальності те, що було зображено на фотографії? 10. Чому Сніжана сказала: «Немає коралів – не буде весілля?». 11. Який документ підписав Міщенко? 12. Що розповіла бабуся про родинні коралі? 13. Кого зустріла Софійка біля церкви? 14. Що означає напис «1910»? 15. Про що дізналась Софійка із «Губернських відомостей?» 16. За що заарештували Міщенка? 17. Чому ставок називали Відьмин? 18. Як склалася доля пані Юзефи, яка збиралася виходити заміж за Міщенка? 19. Що подарував Сашко Софійці? 20. Який іб економити придумав Кулаківський? 21. Історія назви Міщенківського лісу. ​

вони виникли, ще у первісному суспільстві і пов'язані із календарем. літній цикл: русальні, купальські, жниварські. зимовий: колядки, щедрівки. весняний: веснянки, трійця. кріпацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські, солдатські.

бо той, хто багато говорить, не вміє слухати. а значить, й не може підтримувати дійсно розмову, яка принесе користь хоч кому-небудь.   він ніби розмовляє сам з собою. а яким чином можна отримати інформацію, постійно розмовляючи? а про що може говорити така людина іншим, що вона знає, крім свого внутрішнього світу, який звужується кожного дня. це монолог, який нікому не цікавий. 

людину який боїться дурних речей

був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. душі в ньому мати не чуяла. по краплині збирала росу для вишивання, найтоньчишим шовком вишивала сорочки. виріс син славний, гарний. одружився з дівчиною небаченої краси.  привів молоду дружину в хату. незлюбила та свекруху, зненавиділа її. боялася мати показатися невістці на очі, сиділа у сінях. а потім у сарай переселилась. але молодиця не заспокоюється: " коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні "

не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. каже він матері: "наказала мені дружина вбити вас, мамо. а не послухаю - піде від мене. " заплакала мати і відновила: " ну що ж, сину, роби так, як велить серце. "

пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив  вогнище. убив матір, поклав серце на жар. спалахнув сучок, тріснув; полетіла  жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. скрипнув той, закрив  долонею обличчя. стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному  вогню, прошепотіло: "синочку мій, тобі боляче? зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. а до листка подорожника  приклади материнське серце. потім в вогонь "

заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні  груди, облив пекучими сльозами. зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його  так гаряче й віддано, як рідна матір. і такою величезною й невичерпною була  "любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і  безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. підвелася мати і притисла  кучеряву голову до грудей.

осоружною стала йому дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. не вернулася до дому й мати. пішли вони у двох степами широкими та й стали  могилами високими.

то ж не даремно кажуть в народі, що найсвятіша й найсильніша любов  материнська.