мело, крутило по землі, що було сили. свіча горіла на столі, свіча горіла. немов безжурний рій комах, так сніг лапатий летів знадвору попід дах, просився в хату. завія креслила на склі круги та стріли. свіча горіла на столі, свіча горіла. наверх у зблисках вогняних злітали тіні. сплетіння рук, сплетіння ніг, шляхів сплетіння. додолу впали — чути тріск — два черевички. слізьми на сукню капав віск — плакала свічка. і все губилося в імлі холодній, білій. свіча горіла на столі, свіча горіла. війнуло з покутя — й вогонь, здійнявши крила, жар від розпечених долонь живив щосили. хурделі люті були й злі, яке їм діло, що десь на нашому столі свіча горіла.
Ответ дал: Гость
вона патріотка свого сердця
Ответ дал: Гость
омелько кайдаш- глава семьи
маруся- жена омелько
карп- старший сын
лаврин- младший сын
матрена- старшая невестка
мелашка- младшая невестка
Ответ дал: Гость
рід: лірика
жанр: рефлексія
розмір: чотиристопний ямб
римування: суміжне
тема: відображення основних проблем його сучасності; поет закликає зберегти всі скарби людської культури.
ідея: звеличення любові до життя.
алітерація: м,с,г.
асонас: і,е,и
анафора: іреторичні оклики: мені дозволить дух життя! ходім!
Популярные вопросы