До ть придумати кінцівку до казки Микита Кожум'яка​

1. шлях олега до школи.

2. пригода на ковзанці.

3. урок малювання.

4. примирення з федьком.

5. дід прокіп.

6. "чому про мене кажуть дивак? "

дуже палкий погляд,бистрий,як блискавка.ним світила якась незвичайна сміливість і духова міць, разом з якоюсь хижою тугою.невеселе,вовчкувате..

коло невеличкої хати рос вишневий садок. життя у цьому селі живе - співають дівчата, йдуть плугарі. біля цієї хативечеряє родина, у якій матір хоче повчати чомусь дочку, але співи соловейка не цього зробити. він так гарно співає, щоі повчати доню матір не хоче. вона покалала своїх маленьких діточоу спати тай сама задрімала, але соловійко не затих.у цій поезії нібито все просто, але автор тут повчає нас кохати родину, природу. вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної злагоди. про цей вірш т. шевченка літературознавцями написано багато досліджень. надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами. якою ж сильною була туга поета ш рідною україною, яка багата уява, щоб створити такий шедевр! чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? про це мріяв усе життя й сам шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися. вірш став "візитною карткою" україни — квітучої, мирної, співучої та доброї.

моя улица називается улица цветочная. с самого детства я помню ее красивой в разные времена года. в детстве она вела и встречала меня из школы. зимой я радостно каталась на санях по улице и играла на ней в снежки. весной она радывала яркой зеленью и цветами вокруг домов.летом я каталась на велосипеде и отдыхала на скамейках в тени деревьев, посаженых вдоль улицы. осенью улица радовала окраской листьев на деревьях.такой красивою улица бывает только осенью.я помню каждый камешек на ней. и я с радостью каждый раз прохожу по моей любимой улице.