Актуальність п'єси "Мартин Боруля" для сьогодення.

справжня людина, на мою думку перш за все така. котра на бажає іншим зла. котра не обурює, обманює людей, котра завжди у важкий сітуації, котра не буде кидати смиття (наприклад квиток тролейбусу) на тротуар. а зачекає на урну, розуміючи ти самим, що слово "патріот" не тільки складається з вигуків на майдані та блакитно-жовтому прапорі, а й в поведінці людини.

справжня людина ніколи не ображатиме тварин, тому що розуміє, що завдяки зусиллямлюдства їх стає все менш и менш на землі, а жити тут треба буде ще й нашим онукам. справжня людина майже завжди чесна (тому що бути чесним завжди неможливо апріорі) , бо не має потреби у брехні, їй спокоініше сказати правда. та будь що буде, чим брехати, а потім пригадувати де, скільки, коли та й що ти збрехав. ще, на мій погляд, справжня людина, коли їй твір на тему в школі не йде до інтернету, на сайт мєйл.ру та не шукає там готову відвовідь на це питання, але це моя особиста думка, і ви можете із нею не погодитися

народився у чугуєві в україні, походить з родини військового поселенця. одним із його предків був український козак ріпа. хлопцем учився у місцевій іконописній майстерні. в 20 років подався до столиці російської імперії - санкт-петербургу.

з 1883  року в петербурзькій малювальній школі, у 1864-1871    роках  — у петербурзькій академії мистецтв (учень і. кримського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до італії  і франції

за конкурсне полотно «христос воскрешає дочку іаіра» рєпін отримав право на шестирічне перебування за кордоном в якості академічного пенсіонера за державний рахунок.

рєпін самовільно скоротив перебування за кордоном, де був у 1873-1876  рр., хоча витратив час на вивчення музейних збірок та творів сучасних французьких майстрів. більше того, дещо несподіваний у вчинках художник виставив деякі свої твори в паризькому салоні, незважаючи на заборону петербурзької академії. сам малював відносно мало. для звіту передав у академію полотно казково-театрального характеру «садко у підводному царстві» (1876). за пізнішими оцінками найбільш цікавими були етюди монмартру та веля.

кожна людина спроможна керувати своїми емоціями, душевним станом. у всіх є право вільно висловлювати думку. хоча, у драмі кальдерона"життя-це сон", сехісмундо був обмеженим цим правом, живучи у в"язниці.він не мав власної думки, а лише піддавався громадській думці, через що він і став жорстоким по відношенню до оточуючих. його переповнювало почуття помсти, помсти батькові за тяжку долю. хоча наприкінці твору ми бачимо, як сехісмундо суттєво змінюється на кращу сторону, стає шляхетним. і тут ми розуміємо, що йому вдалось приборкати того звіра, що сидів у його душі.  у сучасності ми навряд зустрінемось з такою ситуацією, тому що люди мають більше прав, і тому вони вільно висловлюють думки, без ніяких ущемлень. приборкати у собі звіра-означає контролювати свої емоції, перебувати у гармонії зі своїм внурішнім світом.тож, слід діяти обдумано,перед тим, як щось зробити.