Свобода творчості вільнолюбство людини (за творчістю Т Шевченка, Лесі Українки) текст

що таке щастя? щось матеріальне, як вілла на гавайях, десяток автомобілів bentley в гаражі чи навпаки, ефірне та гнучке, незвичайне і повсякденне водночас? дія нас щастя - це мрія, що не має форми та матерії. а мрії наші іноді бувають настільки вибагливими, що стають божевільними. та якими б оригінальними не були наші думки, зрештою всі бажають бути щасливими. не завжди для нас успіх - щось конкретне. і коли мрія отримує форму, то іноді виявляється зовсім не тим, що ми намагалися уявити.  режисер вважає, що щасливим його зробить інвестор, який вкладе свої мільйони в майбутній блокбастер, домогосподарка найкращим подарунком до будь-якого свята вважає пилосос або набір виделок (дарма, що чоловік вимагає розлучення з того часу, коли він сів на одну з таких                                               фортуна не посміхається тим, хто не докладає зусиль, щоб бути щасливим. я, наприклад, досі не розумію людей, що понад усе прагнуть виграти в лотерею. жага легких грошей вбиває в нас бажання працювати і самовдосконалюватися.  а між тим, не треба вважати щасливим того, хто залежить від випадкового щастя.                                                                                                                   тому врешті-решт спадає на думку, що заможність і все інше, що її стосується - це всього-на-всього бонус. щоб не виникало найсумніших думок від безнадії.      є люди, які працюють ледь не цілодобово, недосипають і недої, але вважають себе щасливими, тому що бог подарував їм кусень хліба. а інші, котрі незадоволені своєю долею, звинувачують у своїх проблемах курс долара, погоду і пасажирів тролейбуса, скаржаться на державне правління і низьку заробітну платню. таким людям складно жити в цьому світі                                             "що може зробити тебе щасливим? " одразу в уяві виникають образи: гроші, гроші, ще раз гроші, жінка-красуня і чарівні діти, янголятка з наївними та рогаткою в руці.                                                                                 ми теж вже потім згадуємо про моральні цінності, про радість, турботу, про всі ті речі, що запалюють вогник в наших очах, дарують спокій нашому серцю. але чому так відбувається? ми недоїдаємо і тому ми скупі? - та наче ні. головна мета нашого життя - стати успішним бізнесменом? - теж ні. а між іншим, ви помічали, що щастя приходить лише до щасливих людей? щастя вимірюється не в доларах, а в моментах, коли на душі так хороше, що виростають крила. ми самі є його творцями.                                                          якщо хочеш бути щасливим, ти просто можеш ним бути.   

наші батьки – це мама і тато, а батьки наших батьків – дідусь і бабуся. тільки вони нічого не іють для своєї дитини, це вони в хвилину небезпеки ніколи не про себе, все віддадуть для того, щоб захистити свою дитину, не зупиняться ні перед  якими труднощами, щоб їм жилось краще. вони тяжко , якщо їх дітей спіткало лихо, і розцвітають, стають  молодшими, коли бачать, що їх діти виросли порядними людьми. все, що є в нас найкращого, все від  них – рідненьких

ти зрозуміла так: " кохання це головна складова кожної людини,без кохання люди жити не можуть.але життя не до всіх повертається тільки світлим боком,комусь залишається кохати коли у тебе закохана людина не слід рубити з плеча і грубо та із злістю відштовхувати людину.от мишко(чи як там його.) відмовив марфі дуже тонко та не образливо(послав їй три зозулі з поклоном,що означає відмову ніби він її просив відпустити його,бо він кохав свою дружину і зраджувати їй не хоті я зрозуміла,що кохання було і буде завжди.хоч іноді невзвємне,але ніколи не треба принижувати людину яка тебе кохає,бо одного разу можу покохати і я не хочу щоб мене відштовхніла людина заради якої бьється моє "как-то так

в природи багато чудес, таємниць і секретів. то хіба не диво – з маленького жолудя зростає могутній дуб, а з невидимих спор – гриби, а звичайна цвіль може бути і отрутою і ліками. скільки в природі живих істот: від крихітних інфузорій, що можна лише в мікроскоп розгледіти до величезних синіх китів. а найдивніші для мене – це дельфіни. які ж вони розумні. коли я спостерігаю за ними в дельфінарії, мені здається, що вони розуміють значно більше, чим ми думаємо. мене не покидає думка, що дельфіни не морські тварини, а морський народ. ось тільки не навчилися ми їх доки розуміти, а так хочеться відкрити таємницю взаєморозуміння. адже як би було здорове, якби дельфіни змогли попередити людей про цунамі, що наближаються, тоді і людських жертв було б набагато менше. і скільки секретів вони могли б відкрити людям.