3. Укажи головний життєвий принцип Захара Беркута. А «Радше дати порубати себе на кусні, аніж опинитися в неволі»;
Б «Беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові»;
В «Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим»;
Г «Життя – дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш»

  одного зымового дня мы пишлы у парк.

  у парку булы били-пребили дерева та билый-пребилый сниг.а ще там був дытячый майданчык.

  на дытячому майданчыку було багато дитей.одни из ных каталыся на санчатах, а одна дивчынка катала свого песыка.други на лыжах.а деяки навить на сноудборди.а мы выришылы злипыты сниговыка.я почав (почала) скатуваты голову.

  дуже гарный выйшов сниговычок.

  але настав вечир, и нам було потрибно йти додому.мы сказалы сниговыку:

-до побачення.не сумуй без нас!

яку людину можна вважати щасливою? матеріальний достаток може зробити побут зручним та приємним. але ніякі зручності не замінять людині справжнього щастя. бо щастя — це не гроші, не коштовності, не дорога апаратура чи заморський авто_ мобіль. щасливою я б назвала людину, у якої є справжні і вірні друзі. бо вірний друг — то найдорожчий скарб. а ще у народі кажуть: все купиш, лише тата і маму не купиш. отже, людина, у якої є батьки, які в усьому підтримують її, ,— щаслива. і без повного розкриття своїх здібностей, без улюбленої праці нема щастя. отже, щаслива людина та, яку люблять і сама вона любить ближніх, яка уміє і хоче працювати.

ти в якому класі навчає 

рахира было много наследственных пороков - злодийкуватисть, жестокость, нечестность, зависть - и не брезговала их. она поддерживала все темные инстинкты в саве и этим привязала его к себе. 

анна всеми характеризуется как добрая, умная, благородная и порядочная девушка. она способна на искренние и пылкие чувства. но не может противостоять родственникам, над ней издеваются. одинокая душа не знала, к кому прислониться, поэтому не устояла перед михайловой любовью, не нашла в себе силы уберечь его детей. хорошо, что анна нашла в себе силы жить дальше, работать, быть такой же хорошей, и, наконец, заслужила счастье. 

коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв.

син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла.

мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так робити не можна.

бабуся говорить онукові, що його батько ніколи так не робив, приносив додому тільки відмінні оцінки. я відчуваю, як блакитна дитина, викликана бабусею і мамою з небес, пурхає над моєю головою. а між іншим, коли б той блакитний янгол потрапив у наш 5-б, то не вирвався б звідти живцем. а якщо й вирвався б, то з обдертими крилами. і найбільше блакитного пір'я було б у моїх жменях.