Поет із «Давньої казки» Лесі Українки постає перед нами людиною мужньою, непохитною. Він дещо іронічний, безперечно, мудрий. Поет почуває себе багатієм і володарем всього світу – йому належать діброви, поля, синє небо. Для Бертольдо це видається як маріння божевільного. Пихатому лицареві не зрозуміти, що для поета головне багатство – духовне. Справді творча людина не може бути залежною від кого чи чого б там не було.
Объяснение:
В умовах залежності митець перетворюється на ремісника. Найголовніше в творчості залишатися особистістю, пропускаючи через призму душі всіпереживання любовні чи громадянсько-суспільні, щоб відбитим світлом відобразились думки. Як не можна впіймати сонячного зайчика чи вітерець, прив’язати пісню, затулити сонця, так не підвладні чужій волі душа митця, його думки, мрії, ідеї. Та повинен бути неабиякий запас мужності в поета, щоб співати свої пісні вголос, щоб не боятись погроз і переслідувань.
Лише вільнолюбство і свобода роблять вдумливу людину поетом, змушують його до відкритого вияву почуттів і думок. Поет – це також і патріот, який знаходить потрібні слова для підтримки й наснаги співвітчизників. Як в «Давній казці» співці підняли бойовий дух Бертольдового війська, сприяли його перемозі, так і досі слова поетів мають неабиякий вплив на душі людей. Митець – це не лише поет чи художник, ним можна назвати людину будь-якої професії, що формує світогляд народу, виражає головні ідеї розвитку
Популярные вопросы