4. Грубе придушення національного руху, розгром Кирило-Мефодіївського товариств- ва спричинили появу вірша Т. Шевченка:
а) «Ой три шляхи широкії»;
б) «Мені однаково, чи буду»;
в) «Думи мої, думи мої»;
г) «Минають дні, минають ночі».​

був теплий літній ранок, коли хлопці вирішили .

  але це їм швидко набридло, і вони вирішили пострибати з тарзанки.

  коли хлопці поралися біля дерева, щоб прив язати мотузку, то несподівано знайшли стару   міну.спочатку вони перелякалися, але потім зрозуміли, що вона   поламана. бо багато людей кожного літа відпочивають на цьому березі, і нічого за ці роки не трапилося.

  та коли   поралися з мотузкою, один з хлопців, відтягуючи міну, невдало перевернув її. пролунав страшенний вибух.

  друзі кинулися до місця трагедії і побачили непритомного товариша, у якого все тіло було у крові.двоє побігли за , інші робили, що вміли для пораненого. нащастя недалеко відпочивали туристи. почувши вибух, вони прибігли на . хлопця швидко вдалося відвезти до лікарні.

  декілька годин тривала операція. лікарі по частинкам зшивали хлопцю

м язи, щоб врятувита руки. потім ще довгий час пішов на відновлення.

  тепер усі хлопці своїм знайомим наказують завжди думати про наслідки.   

соромиться дивитися в очі;   боїться, що про брехню.

мріяти;   уявляти те, чого нема

дуже швидко  

1.кінь остапа

"кінь під ним гарячий, вороний, той, що у пана лишився на стайні"

2.зовнішність остапа:

"  і міцного, з чорними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчі"

3.почуття остапа, яке охопило його на чужій землі:

"дивне почуття обхопило остапові груди: замість радості - сильне почуття обурення стрепенуло його істоту. в один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки."

в природи багато чудес, таємниць і секретів. то хіба не диво – з маленького жолудя зростає могутній дуб, а з невидимих спор – гриби, а звичайна цвіль може бути і отрутою і ліками. скільки в природі живих істот: від крихітних інфузорій, що можна лише в мікроскоп розгледіти до величезних синіх китів. а найдивніші для мене – це дельфіни. які ж вони розумні. коли я спостерігаю за ними в дельфінарії, мені здається, що вони розуміють значно більше, чим ми думаємо. мене не покидає думка, що дельфіни не морські тварини, а морський народ. ось тільки не навчилися ми їх доки розуміти, а так хочеться відкрити таємницю взаєморозуміння. адже як би було здорове, якби дельфіни змогли попередити людей про цунамі, що наближаються, тоді і людських жертв було б набагато менше. і скільки секретів вони могли б відкрити людям.