Які проблеми у творі Захар беркут
​

                                крига на одрі 

в цьому році зима 

не вігадала білої свити. 

часом вже й приміряла, 

та хтось її заразу крав. 

пощукала,  

що ж робити? - 

будувала в старій 

із торішніх зів'ялих трав.як коли лютувала,стелила рядно ожеледиць.сперечалася з морем,несла сум'яття вітрів.все збиралась на силі.та не встигла огледіться,як проснулись дереваі на одрі лід потемнів.крига буйно ломиласьу відкриті двері протоки.лід кришився, б'ючисьоб каміння і нарешті по одрі –темній, широкій –на останній крижинісамотня чайка пливе.- ти куди ж розігналась? чи, бува, не до самого моря? чайки держаться гурту,а ти відпливаєш одна.а крижина тонка,а крижина майже ну, а що, як їїрозмиє вода весняна? ну, а що, коли їйта удержать тебе несила? затріщить і віпіде вода - дивна людино! я ж маю крила.нащо крилатим ґрунт під ногами?

                            крила  а й правда, крилатим ґрунту не треба.землі немає, то буде небо.немає поля, то буде воля.немає пари, то будуть хмари.в цьому, напевно, правда а як же людина? а що ж людина? живе на землі. сама не літає.а крила має. а крила має! вони, ті крила, не з пуху-пір"я,а з правди, чесноти і довір"я.у кого - з вірності у коханні.у кого - з вічного поривання.у кого - з щирості до роботи.у кого - з щедрості на турботи.у кого - з пісні, або з надії,або з поезії, або з мрії.людина нібито не літаєа крила має. а крила має!

ніч на дворі зимова ніч на дворі. холодненька довгенька ніченька взимку.діткам тепле літо прсинається.а на дворі тихенько і сумненька темненько.все зачарувала зимонька ніченька.

невагомість - фізичний стан тіла,що є складовою частиною рухомої системи, якого воно набуває,коли прискорення системи дорівнює прискоренню сили тяжіння.

тренажер - пристрій,апарат для тренування.

катапультуватися - викидатися з літального апарата за катапульти.

коли мій син приносить зі школи незадовільну оцінку, дружина трагедійно запитує в нього, що він там знову накоїв.

син видушує із себе, що вони з хлопцями каталися один на одному й наскочили на вчительку, а та злякалася й побігла.

мені цікаво, як швидко побігла вчителька, але я гашу свою цікавість і суворо кажу, що так робити не можна.

бабуся говорить онукові, що його батько ніколи так не робив, приносив додому тільки відмінні оцінки. я відчуваю, як блакитна дитина, викликана бабусею і мамою з небес, пурхає над моєю головою. а між іншим, коли б той блакитний янгол потрапив у наш 5-б, то не вирвався б звідти живцем. а якщо й вирвався б, то з обдертими крилами. і найбільше блакитного пір'я було б у моїх жменях.