Чому клим джура навіть подумки не міг назвати пані соломію бабусею? ! ​

рахира было много наследственных пороков - злодийкуватисть, жестокость, нечестность, зависть - и не брезговала их. она поддерживала все темные инстинкты в саве и этим привязала его к себе. 

анна всеми характеризуется как добрая, умная, благородная и порядочная девушка. она способна на искренние и пылкие чувства. но не может противостоять родственникам, над ней издеваются. одинокая душа не знала, к кому прислониться, поэтому не устояла перед михайловой любовью, не нашла в себе силы уберечь его детей. хорошо, что анна нашла в себе силы жить дальше, работать, быть такой же хорошей, и, наконец, заслужила счастье. 

небо - здавалося пташиним морем , небо було блакитне та прозоре як дзеркальце

лелеки - як літаки кружляють над домівками , вертольотики ,

напиши автора бо я можу з иншого твору відповідь дати

якщо то напишіть мені будь ласка

роль батьків у вихованні дітей та їхньому дозвіллі характеристика головних образів твору: вітька горобця, федька котигорошка, галі козачок особливості розповіді про дитячі проблеми в дорослому житті за гумористичних засобів парадокс: дракон грицько — поет і християнин.

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

митець прагне гуманізму, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, життя. поет-філософ плужник розкриває протиріччя між справжнім сенсом людського життя та його нікчемними зовнішніми виявами. це, зокрема, спостерігаємо у творі «для вас, історики майбутні…» на відстані все здається більш простим, зрозумілим. тому легко буде майбутнім історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. але для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, — це було життя, сповнене жаху й болю. автор хоче, щоб нащадки, які будуть жити «серед родючих вільних нив», не забували цього. показовим є те, що адресатами болючих рядків названо лиш «істориків майбутніх», а не сучасного авторові читача, і це зрозуміло, бо ці болі-страждання для євгена плужника, як доречно писав про це в. держдвін, — єдина дійсна життєва реалія, а все інше — лише «слів цвіла полова».

  збірка "дні", 1926