Образ Мартина Борулі комічний чи трагічний?

Твір на 1-1,5 сторінки. Терміново! ів!

страшене оповідання хвильового описує, як розірвав свою душу чекіст. він весь останній час гаряче бажав стати людиної з холодним чітким разумом, але став назавжди лише мертвим. він так радів, що зустрів на своєму шляху доктора, що той   наприкінці цієї жахливої історії дав йому можливість скласти останній іспити на вірність. головному герою треба було обрати між "я-чекіст" і   "я-людина". борячись за свої переконання, зміг розтріляти свою матір, яку не тільки любив, але й потребував більш за все. вони були так близькі. ще донедавно він клав її голову собі на груди, а вже сьогодні він віддав їй останній знак своєї любові- вбив сам, обіймаючи в останніх синових обіймах. як не страшно це казати, але в цьому проявилася його любов, його біль і відчай. можливо, недарма автор часто згадує образ марії діви, бо як вона віддала сина на смерть заради віри, так і син віддав мати заради своїх переконань у справедливість і перемогу тих, хто стали для нього богами.

  якщо він і залишиться живим, то , що життя для нього все одне скінчилося там на мертвому полі, серед мертвих монашок, поряд з покладеним ніжно тілом відданої на смерть матері.  

с начала он набил свои карманы сухарями он хотел есть и ел их на ходу в кают-компании он нашёл бутылку рома и отхлебнул из неё несколько хороших глотков ибо нуждался в подкреплении сил для предствоящей работы .

первым делом он положил на своё изобретённый плот доски с корабля и на них он положил 3 сундука в одном из них были рис,сухари три круга голандского сыра ,пять больших кусков вяленой козлятины .он заметил что его вещи с берега унесло в море и решил найти одежду и нашёл но он не брал много из за того чт оего больше всего заботили инструменты .взял два охотничьих ружья и два пистолета который переправил вместе с пороховницей ,небольшим мешком с дробью и двумя старыми заржавевшими саблями .он знал что у них были 3 бочки с пороху и он их тоже нашёл  он ещё несколько раз приперался на корабль но я всё же советую тебе прочитать ) в общем вот так писала по своей книге по хе хе а ценность вещей он определял на месте для жизни на острове .

воля душі – це абстрактне явище, це порив бажання  людини до нових, чистих та прекрасних висот, без богемного бруду та отруйно „рожевої” фальші, які вичікують у кожному темному провулку нашого необізнаного та небезпечного життя.

воля душі – це ривок до небес, це пристрасна ейфорія людських почуттів, емоцій, переживань, вражень. вони невпинно, ніби в ритмічному танку: то поєднуються, то розділяються, то притягуються, то знов, відштовхуються.

це чудовий твір в якому розповідається про випадок з життя митька в його селищі(все шо знаю)