Продовження новели чарівна крамниця (уривки): пройшло 6 місяців

  образ татьяни ларіної в романі "євгеній онєгін "змальований пушкіним з великою сердечністю та теплом . спочатку ми зустрічаємося з татьяною - провінційною дівчиною , потім - з вищого світу .для цього образу характерні жіночість , скромність . татьяна близька природі , простому народу , навіть назвав пушкін своєю героїню не випадково татьяною . він підкреслює її незвичайність : печальна, дика , мовчазна, неначе сарна . татьяна зростає самотньою , вона зажди замислена .

    приїзд онєгіна перевернув життя татьяни , він не схожий на інших , незвичайний , тому у серці героїні зароджується кохання . щаслива і нещасна у своєму коханні . її кохання зливається з поетичним зображенням природи і все це сприймається , як саме життя . це улюблений образ пушкіна .він підкреслює моя душа , татьяно друже мій татьяно .

  образ татьяни ларіної -це образ ідеальний і , разом з тим , живий ,реалістичний образ російської жінки   , ніжної , тонкої , милої.

1. найулюбленіший колір.

2. але молоко біле.

3.хвилюючі зелений і мамини кольори.

4."осінь" як віск.

5."пролісок" й "зозуля".

6.чи знають вони як їх звати?  

1.пан з іваном побратались

2.пан задумав ошукати івана

3.пан обдурив хлопця

4. вони заснули і іван поліз до торби пана

5.спіймали гуску та вдома   общипали, обсмалили, у піч посадили.

6.умова між паном і хлопцем.

7.

«хтів пан когось ошукати,

та й сам »

контрольну вчора ми писали,

а вчитель гав ловив в журналі -

тому ми швидко так списали.

а на наступний день,

під звук пташиних теревень,

оцінку і дознали.

тепер хоч в воду, хоч з моста

у мене двійка - не спроста!

я ж навіть списував і коми!

у кого? у сусіда толі!

- толян, сусіде, як це так?

мені тут двійка - не п'ятак!

- мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

такого ж лебедя - цю двійку!

за це я дякую сказать повинен

цьому кирпатенькому тимі!

- тимко, тимко, як написав?

- так як і всі - усе скатав!

- на скільки?

- краще б не казати!

- у кого встиг?

- у гончаренко каті!

- катрусю, катя, катя, катя!

що сталось? - годі плакать!

- ой, не кажи мені нічого!

тепер з моста, тепер - у воду!

через це "два"! хоча би "три"!

а все у цьому винен ти!

- чому це я? знайшла на кого!

- а списувать знайшли же моду!

от я, дурна, у тебе і списала.

якби ж я знала, якби же

дзвінок тут швидко пролунав

наш клас із класу повтікав.

лиш я сиджу, рука сіпнулась - 

отут-то коло і замкнулось!

* , понесло, понесло. його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки? *