Твір на тему «У тій хатині, у раю, я бачив пекло…» Роздуми про долю України (за мотивами поезій Т. Шевченка).

1. найулюбленіший колір.

2. але молоко біле.

3.хвилюючі зелений і мамини кольори.

4."осінь" як віск.

5."пролісок" й "зозуля".

6.чи знають вони як їх звати?  

родинно- побутова пісня < < місяць на небі,зіроньки сяють> > змальовує чудову картину розмови сердець двох закоханих.дівчина співає,пливучи в човнику місячної ночі,козак це чує,і його серце завмирає від радості й щастя,він сподівається,що його почуття взаємні.кажуть,що очі-дзеркало душі.отже,саме вони< < звели з розуму> > парубка.пісня ніжна,лагідна,збагатьма пестливими словами,повторами,порівняннями та епітетами.користується популярністю й донині.

1. яке завдання отримали хлопці на літо від учителя? (зібрати колекцію комах)

2. куди приїхали хлопці? (до бабусі)

3. як звали вчительку хлопців? (ірина семенівна)

4. хто роздумує про мету приїзду хлопців? (дід трохим)

5. хто розповів про чудовисько, яке живе в озері? (велосипедист)

6. що після цього вирішують хлопці? (заночувати біля озера)

7. навіщо хлопці вирішили записати до бібліотеки? (щоб вивчати зоологію)

8. назва чудовиська? (митькозавр стеценка з юрківки)

9. що було виявлено біля слідів чудовиська? (вороняче пір'я)

10. за чого хлопці хотіли увагу чудовиська? (курки)

книга - мій вірний друг і порадник                 книга — це скарбниця знань, яка містить духовні надбання багатьох попередніх поколінь. у моєму житті книга завжди посідала важливе місце. я пам'ятаю враження раннього дитинства, коли я познайомився зі своїми першими книжками — українськими казками — які мені читала мама. згодом, навчившись читати, я відкрив для себе захоплюючий та дивовижний світ, який дарують нам книги. які це прекрасні відчуття — розгорнувши милі сторінки, поринути у світ, який створив письменник своєю майстерністю, слідкувати за життям улюблених персонажів, вболіваючи за них та майже зливаючись з ними.                 книги — морська глибина,         хто в них пірне аж до дна,         той хоч і труду мав досить,         дивнії перли виносить.         (і. франко)