складіть міні-розповідь за картиною реріха акцентуючи увагу на символізмі грозових хмар про них сонячним світлом як боротьби світла і темряви​

возникновения масленицы  уходит своими корнями глубоко в древность. масленица - древний славянский праздник, доставшийся нам в наследство от языческой культуры, сохранившийся и после принятия христианства.

это веселые проводы зимы, озаренные радостным ожиданием близкого тепла, весеннего обновления природы. даже блины, непременный атрибут масленицы, имели ритуальное значение: круглые, румяные, горячие, они являли собой символ солнца, которое все ярче разгоралось, удлиняя дни. возможно, блины были и частью поминального обряда, так как масленице предшествовал "родительский день", когда славяне поклонялись душам усопших предков. это всегда был самый веселый и любимый славянский праздник. считалось, что человек, плохо и скучно проведший масленицу, будет неудачлив в течение всего года. целую неделю нельзя было помышлять о делах и заботах. безудержное чревоугодие и веселье рассматривалось как залог будущего благополучия, процветания и успеха.

с принятием христианства она стала предварять великий пост и зависеть от его сроков. по своему обычаю, церковь "назначила" на место языческого праздника свой, специально сдвинув для этого границы великого поста. после этого масленица воспринималась христианской церковью фактически как религиозный праздник и получила название сырной, или сыропустной недели, но это не изменило ее внутренней сути.

масленица празднуется  в последнюю неделю перед великим постом, за семь недель до пасхи. на каждый день масленой недели существовали определенные обряды. в понедельник - встреча масленицы, во вторник - заигрыши. в среду-лакомку тещи приглашали зятьев на блины. в широкий четверг происходили самые людные санные катания. в пятницу - тещины вечерки - зятья звали тещу на угощение. суббота отводилась золовкиным посиделкам. заканчивается сырная седмица прощеным воскресеньем, когда верующие просят друг у друга прощения. поэтому масленичной традицией считается посещение родственников, друзей - чтобы попросить прощения за возможные нанесенные обиды, примириться. а потом без обид и с миром вступить в великий пост.

имя масленицы носит и чучело из соломы, которое обряжают в женскую одежду с масляным блином или сковородой в руках (от блина, круглого и масляного и образовалось название и праздника, и персонажа). с этим чучелом весело проводили время всю масленичную неделю: с ним разъезжали на тройках, а в конце праздника хоронили масленицу или провожали, разрывая чучело в мелкие клочья на краю села. но, чаще всего, чучело масленицы сжигали на весело горящем костре, который разводили обязательно "на горке" - на какой-нибудь возвышенности.

ритуальные похороны масленицы всегда сопровождались процессиями ряженых, карнавалами, громким смехом, призывами весны и демонстративными поношениями масленицы в специальных куплетах. в этих песнях масленицу обзывают (в связи с великим постом, который наступает сразу после обильных пиров масленичной недели) обманщицей, объедалой, блиноедой и другими обидными прозвищами. соломенное чучело, наряженное в праздничную одежду или же в лохмотья, всей толпой выносили из селения и швыряли в воду или разрывали на части. солому от распотрошенного чучела разбрасывали по полям для того, чтобы обеспечить хороший урожай и придать земле плодородие.

один із творів-казка, другий-вірш. твори відрізняються розмірами. у казці головним героєм є козак, а у вірші - маленький хлопчик. у казці змальовано більше подій, наприкінці герой відходить. у вірші червень тільки прийшов до людей.

павлуша і ява («насправді його іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». гострий на язик дід салимон каже про них: «одно… ява і павлуша пішли. от хлопці! орли! соколи! гангстери, а не хлопці! нема на них буцегарні».павлуша і ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава… гриміла на всю васюківку, як радіо на перше травня».енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки – викаблуки». за характером павлуша і ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є іван. це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «виховання дітей у сім’ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки…за своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров’ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».попри всі суперечки між друзями, ява зважає на недавню хворобу павлуші і спускається в колодязь: «…. в тебе була ангіна тиждень тому. тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. крім того, іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив’язаної кози. з того моменту друзів стало троє: павлуша, ява і собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.як цікаво читати про всі веселі пригоди павлуші та яви — кмітливих та винахідливих героїв всеволода нестайка! здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв! книгавсеволода нестайка «тореадори з васюківки» стала моєю улюбленою, а герої пригод павлуша і ява — найкращими моїми друзями.  

коли я була ще зовсім маленька, мій тато взяв мене з собою на риболовлю. я, не довго думаючи, погодилася, адже для мене в цьому віці це було захоплюючою пригодою. коли ми приїхали до берега озера манич, тато став розкладати снасті, а я тим часом стала досліджувати мальовничий берег манич. папа захоплено розкладав вудки, милувався своїми блешнями і особливо не стежив за мною. у воді плавали мальки, які дуже моєму оку.я хотіла зловити одного і посадити в банку, щоб удома випустити в акваріум. підійшовши до самого краю берега, раптом під моїми ногами різко почала обвалюватися земля, і я з несамовитими криками сіла в воду. я не вміла плавати! захлинаючись, я кричала татові: "папа! папа! ! ". папа, почувши мій крик, пірнув за мною. мене все далі і далі від нього несло течією, я захлиналася і з кожною секундою втрачала надію на порятунок. мій батько був хорошим плавцем, і через деякий час наздогнав мене. тим врмени я була вже без свідомості (зі слів мого тата). він дотягнув мене до берега і почав відкачувати. коли я прокинулася, тато грізно сказав, що більше ніколи не візьме мене з собою на риболовлю.

род измени на свой.