Оповідання на тему „Моє життя за часів Київської Русі від імені помічників літописця”

были друзья у лёньки в повести

дуже важливі для нас добрі слова, тому що вони радують нас, коли ми їх чуємо. вони можуть підтримати тебе в скрутну хвилину. погані слова навпаки засмучують людину, і від цього йому стає ще гірше. існує багато різних прислів'їв і приказок про добро і добрі слова. наприклад: добре слово, душу лікує, а зле калічить. ласкаве слово краще за солодкий пиріг. від теплого слова і лід тане». я прагну говорити добрі слова.

для кожної людини слово щастя має своє особливе значення, пов’язане з тим, як складається її життя. для багатьох щастя – це матеріальні цінності, забезпечене життя. для духовно багатих людей більшу цінність має можливість духовного розвитку та збагачення. іноді трапляється, що щастя – це те, чого не вистачає або зовсім немає в житті. тоді людина намагається знайти це, зробити так, щоб збулися її мрії, — і це вже для нeї щастя.

проте, мені здається, що в загальному, спільному для всіх значенні щастя – то гармонія.

не так багато треба нам у сучасному житті. у всіх є можливість працювати та забезпечити себе всім необхідним. а ось без спілкування людина жити не може. обмінюватися новинами, ділитися враженнями, дізнаватися про нові події та цікаві факти – це все закладено в природі людини. крім того, спілкуватися з цікавими людьми – велике задоволення.

кутаються у хмари сині карпати. про щось весело гомонять гірські потічки, а стрункі смереки слухають тиху зажуру вітру. підгір’ мальовничий куточок україни, тут 27 серпня 1856 року народився іван франко в селі нагуєвичі на дрогобиччині в заможній сім’ї коваля яця франка.  батько вмів кувать плуги, пі молот слухався його долонь, cин ловив отецьке кожне слово в тісній кузні, де не гас вогонь. говорив коваль про кривду люту, про життя нестерпне бідняка. і несла та мова часто чута гнів у серце юного франка. скільки він у кузні перемріяв, скільки він снаги набрався там, щоб за горе мстити лиходіям, вказувати правду трударям!   у цьому селі проминуло дитинство івана франка, тут він часто бував, коли навчався у дрогобичі і львові, сюди приїжджав зі своєю сім'єю, тут знайшов притулок після другого арешту.    і франко закінчив дрогобицьку гімназію в старших класах якої вже почав займатися літературною творчістю. дебютував у львівському студентському журналі „друг” у 1874р.  мужнів, загартовувався і.франко, навчаючись у львівському університеті. з під його пера виходять такі вірші: „гімн”, „каменярі” , „товаришам з тюрми”, що звучали як дзвін на спалах, кликали до боротьби „за поступ, щастя й волю”. такого сильного революційного голосу після смерті т.шевченка україна ще не чула.