Оповідання на тему „Моє життя за часів Київської Русі від імені помічників літописця”

я згодна з думкою "життя-найбільший людський скарб"

на мою думку і справді життя найбільший людський скарб, тому що життя це неоціненний дар наданий нам при народженні.кожна людина народжується на цей світ з якоюсь метою,ціллю.наприклад, лікарі народжуються для того щоб рятувати життя іншим людям, вчителі, щоб передати свої знання своїм учням,навчити їх чомусь.саме тому життя-найбільший людський скарб.

отже, кожна людина народжується з якоюсь метою, ціллю.тому життя-найбільший людський скарб.

зеленіє трава,

цвіркотять горобці,

пух тополь покрива,

тонких гілок кінці.

епітети: «любий рідний край», «пущі дикі», «буйні ріки» тощо. метафори: «моє серце в верховині і душа моя, моя дума в верховині соколом буя, моя мрія в гори лине наздогін вітрам». персоніфікації: «прощавайте, сині гори, білії сніги, прощавайте, темні звори й світлії луги! прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї, прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї! », «будь здорова, верховино, любий рідний край». нестягнені форми прикметників: «білії сніги», «світлії луги». інверсія: «іду я на чужину»

1. вправний мисливець

2. лис пробирається на базар

3. зустріч із собаками

4. у діжці з фарбою

5. страшний синій звір

6. царювання лиса

7. помста звірів