5. з чим пов'язані зміни в українській літературі XX ст.?​

грищук броніслав антонович - написав такі оповідання та повісті:   «білий птах», «вечірні поїзди», «колія», «звуки гармоні», «кинджал милосердя», «колискова для гладіатора», «блюз у джазових тонах», романи: «станція сподівань», «поділля — колиско і доле», «танець на пуантах», «зелений борщ для принцеси», поетичноу збірку «античний гондольєр».

ти начаєшся на своїх помилках ціле життя

ми всі живемо у цьому світі заради на щось розраховуємо,шукаємо друзів,будуємо кар*єру,чимось не думаємо про наслідки усьго не думаємо про те,що ,навіть,сама дорога серцю людина може завдати удар ножем у забуваємо про те,що нам багато людей,нажаль, ємо посміхнутись потім ми ще задаємо питання "чому все так? я гіден(гідна)більшого! "але не так часто ми замислюємось : "якою повинна бути справжня людина"наприклад,я вважаю,що правжня людина повинна бути   чесною .також в справжній людині,на мою думку,повинна бути цілеспрямованість,адже справжня людина повинна дійти до мети котру вона перед собою поставила.справжня людина не має права брехати,адже насамперд вона буде брехатии не оточуюючим,а самій собі,що просто жалюгідно.людина з великої літери "л" повинна відстоювати своє слово та віддавати відповіть за свої вчинки

зараз стає все помітніше те,що всі якісь похмурі і весь час окутані занепокоєні своїми розумію,що тяжко,але завжди було тяжко,але ж скільки всього було пережито! хіба зараз прийшов час і,не

якби кожна людина хоча б трішки замислювалась над вище сказаним, то й життя кожного з нас і життя суспільства в цілому стало б кращим та більш повноцінним.

сьогодні погожий весняний день. ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. я поспішаю додому, поспіхом портфель і вітаюсь з бабусею:

  - добридень, бабусю (ім я)!

  - добридень, онуку(онучко)! як справи у школі?

  - все добре. я піду на вулицю гуляти з друзями.

  - а що стосовно уроків? знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?

  - ні, я швиденько, обіцяю!

  - гаразд.а чи не міг би ти подати мені окуляри? вони лежать на тій поличці так хочеться почитати книжку!

я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.

  - звичайно! тримай!

  - дякую! не барися на вулиці.

радісно цілую бабусю! як чудово, що вона в мене є!

  - а знаєш що? давай я разом з тобою почитаю? я не поспішаю.

  - із задоволенням!

як приємно бути корисним для оточуючих!