35.Зразком усної народної творчості є рядки: А Сіла край серденька – / То його миленька…
Б Я закохавсь в гучних віках, / Я волю полюбив державну…
В А вона, як мрія сну / Чарівна, / Сяє вродою святою…
Г Чого звертаєш ти до мене / Чудові очі ті ясні..?
Д Може, квіти зійдуть – і настане / Ще й для мене весела весна…
37. У творі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» селяни не довірили Чіпці пасти
громадську отару, бо
А він пристав до «лихого товариства»
Б його мати конфліктувала з односельцями
В вважали його молодим і ненадійним
Г той злякався вовка, який викрав ягнятко
Д хлопця мали віддати в рекрути
39. Рядки з пісні:
Чути: кру-кру-кру, / В чужині умру, / Заки море перелечу, / Крилонька зітру
суголосні з проблематикою твору
А «Камінний хрест»
Б «Valse melancolique»
В «Я (Романтика)»
Г «Захар Беркут»
Д «Тіні забутих предків»
44.Ознаки постмодернізму притаманні рядкам
А «Живемо нині під знаком печального слова «після». Вірні своїй природі
та технології, не хочемо усвідомити, що то можливий кінець, але так
воно випливає з усіх навколишніх прикмет, знаків і натяків. Ступінь за
ступенем робимося дедалі посвяченішими у велике безглуздя повторів і
самоповторів»
Б «Як я малим збирався навесні / Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені / Червоними і чорними нитками. / Два
кольори мої, два кольори, / Оба на полотні, в душі моїй оба, / Два кольори
мої, два кольори: / Червоне – то любов, а чорне – то журба»
В «І крізь папери, крізь перо, / Крізь дні буденні – богоданно / Рокоче
запорозька кров / Міцних поплічників Богдана – / Тих отаманів
курінних, що під гармати революцій / Уміли кинуть п’яний сміх
В скривавлене обличчя – муці»
Г «На кого посміла знятись / Зрадника рука? – / Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка… / На кого завзявся Каїн? / Боже, покарай? –/ Понад все
вони любили / Свій коханий край»
Д «Як понесе з України / У синєє море / Кров ворожу… отоді я / І лани
і гори – / Все покину і полину / До самого Бога / Молитися… а до того
Я не знаю Бога. / Поховайте та вставайте, / Кайдани порвіте / І вражою
злою кров’ю / Волю окропіте»