княгиня i рабиня мандруючи понад старим днiпром свiтанками, удень i вечорами, вночi, пiд чистим зоряним шатром, перед вогнем, що руки грiв теплом, я думкою летiв через тумани. туди, в минувшину далеких днiв, коли дiди, забутi й незабутнi, уперше стали мiж високих гiр, оглянули широкий виднозiр, за поколiння дбаючи майбутнi. трудилися у потi своїх чiл, орали землю, ставили оселi, воздвигли городи i частокiл i в клопотi буденних трудних дiл сади садили, будували села. сварилися, бо рiд iшов на рiд i плем'я кров братерську проливало, на князя князь iшов, i був розбрiд, i знов був мир, за рало брався рiд, русi знамена сонце читати далі
"шукай пригод і життя буде веселіше" - сказав мені , якось дідусь . але моя мама це сприйняла , як жарт . проходило багато часу , багато днів я й забула про цю розмову .
але через потім я втрапляла івтрапляла в різноманітні халепи. я спочатку все сприймала близько до серця . а потім якось почала сприймати це байдуже .
я знайшла завдяки цим справжніх друзів.ія можу сказати , що дідусь був правий , бо без пригод життя стає нудним.
Популярные вопросы