Контрольний письмовий твір
,,Ідея патріотичного оптимізму та життєлюбства у творах Олега Ольжича й Олени Теліги

Может хоть сейчас

Для Олени Теліги, як і для багатьох її однодумців, провідною ідеєю і в поезії, і в громадській діяльності була ідея державності України. Цьому було присвячене її життя. Так, у вірші "Пломінний день", що належить до громадянської лірики, поетка декларує своє життєве кредо — служити рідній країні. Душа її сповнена енергії жити і боротися заради Вітчизни до кінця життя: "Хай несуть мене бурхливі води Від пориву до самого чину!". Авторка переконана, що там, де є патріоти, там немає байдужих: "Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово — Україна". У твор ться філософська думка про те, що героїня ладна боротися до останнього, бо її душа "рушає на шляхи великі". Використовуючи метафоричні образи, поетеса прагне своїм закликом збудити "застиглі і покірні води", щоб вони "забурлили водоспадом" саме "на землі байдужо — непривітній". Авторка утверджує активну життєву позицію: "Хочу жити, аж життя не зломить..."

У вірші "Радість" ми бачимо ліричну героїню, яка несе радість у серці, причини її пояснити не може, до неї "радість тулиться", і ця радість передається поетичним порівнянням "як безжурний вітрогон хлопчина". Радість спинити не можна, бо "Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли". Ця безжурна радість переповнює вщерть: "Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю попід мурами..." Весь вірш пройнятий життєрадісною настроєністю, передає ніжний ліризм і оптимізм ліричної героїні.

У вірші "Сучасникам" Олена Теліга насправді звернулася не тільки до сучасників. Можна стверджувати, що рядки цього твору — моральний заповіт усім нащадкам, яких вона закликає не до словесних гасел, а до конкретних дій: "Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби — спокійний і суворий". Людина може бути ослабленою своїми переживаннями, інтимними почуттями, коли ж ідеться до справи, то поетеса закликає: "Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив". Сама ж лірична героїня має все це поєднаним у житті "у святім союзі", де є й "душа і тіло", і "щастя з гострим болем". Проте людина може підпорядкувати все своїй волі, як це може зробити вона: "Мій біль бринить, зате коли сміюся, То сміх мій рветься джерелом на волю!" Не слід зрікатися радостей, що їх дарує доля, але, коли цього потребує справа всього життя, коли перед нею ворог, — вона не дозволить собі бути слабкою.

Объяснение:

Так, у вірші «Пломінний день», що належить до громадянської лірики, поетка Олена Теліга декларує своє життєве кредо — служити рідній країні. Душа її сповнена енергії жити і боротися заради Вітчизни до кінця життя: «Хай несуть мене бурхливі води Від пориву до самого чину!». Авторка переконана, що там, де є патріоти, там немає байдужих: «Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово — Україна». У твор ться філософська думка про те, що героїня ладна боротися до останнього, бо її душа «рушає на шляхи великі». Використовуючи метафоричні образи, поетеса прагне своїм закликом збудити «застиглі і покірні води», щоб вони «забурлили водоспадом» саме «на землі байдужо- непривітній». Авторка утверджує активну життєву позицію: «Хочу жити, аж життя не зломить...»

У патріотичній ліриці Олег Ольжич на диво сповідальний. Очима свого покоління він дивиться на світ в циклах віршів «Городок. 1932» та «Незнаному воякові». Навіть для нашої молоді актуальні рядки:

І бачили очі дитячі твої,

Широкі і схожі на рану,

Як люди, що знали визвольні бої,

Улесливо кланялись пану.

І слухали уші, коли вчителі

Учили, нечесно-лукаві,

Лучити гонори своєї землі

У службу ворожій державі...

І встала потворна оголена суть

Повільно зради ідеї.

Не може, не може, не може ж так буть,

Облудники і фарисеї!

У своїй творчості Теліга стояла на межі, де закінчується спокій, сірість буднів і починається палахкотіння вогню боротьби, справжнього життя.

возникновения масленицы  уходит своими корнями глубоко в древность. масленица - древний славянский праздник, доставшийся нам в наследство от языческой культуры, сохранившийся и после принятия христианства.

это веселые проводы зимы, озаренные радостным ожиданием близкого тепла, весеннего обновления природы. даже блины, непременный атрибут масленицы, имели ритуальное значение: круглые, румяные, горячие, они являли собой символ солнца, которое все ярче разгоралось, удлиняя дни. возможно, блины были и частью поминального обряда, так как масленице предшествовал "родительский день", когда славяне поклонялись душам усопших предков. это всегда был самый веселый и любимый славянский праздник. считалось, что человек, плохо и скучно проведший масленицу, будет неудачлив в течение всего года. целую неделю нельзя было помышлять о делах и заботах. безудержное чревоугодие и веселье рассматривалось как залог будущего благополучия, процветания и успеха.

с принятием христианства она стала предварять великий пост и зависеть от его сроков. по своему обычаю, церковь "назначила" на место языческого праздника свой, специально сдвинув для этого границы великого поста. после этого масленица воспринималась христианской церковью фактически как религиозный праздник и получила название сырной, или сыропустной недели, но это не изменило ее внутренней сути.

масленица празднуется  в последнюю неделю перед великим постом, за семь недель до пасхи. на каждый день масленой недели существовали определенные обряды. в понедельник - встреча масленицы, во вторник - заигрыши. в среду-лакомку тещи приглашали зятьев на блины. в широкий четверг происходили самые людные санные катания. в пятницу - тещины вечерки - зятья звали тещу на угощение. суббота отводилась золовкиным посиделкам. заканчивается сырная седмица прощеным воскресеньем, когда верующие просят друг у друга прощения. поэтому масленичной традицией считается посещение родственников, друзей - чтобы попросить прощения за возможные нанесенные обиды, примириться. а потом без обид и с миром вступить в великий пост.

имя масленицы носит и чучело из соломы, которое обряжают в женскую одежду с масляным блином или сковородой в руках (от блина, круглого и масляного и образовалось название и праздника, и персонажа). с этим чучелом весело проводили время всю масленичную неделю: с ним разъезжали на тройках, а в конце праздника хоронили масленицу или провожали, разрывая чучело в мелкие клочья на краю села. но, чаще всего, чучело масленицы сжигали на весело горящем костре, который разводили обязательно "на горке" - на какой-нибудь возвышенности.

ритуальные похороны масленицы всегда сопровождались процессиями ряженых, карнавалами, громким смехом, призывами весны и демонстративными поношениями масленицы в специальных куплетах. в этих песнях масленицу обзывают (в связи с великим постом, который наступает сразу после обильных пиров масленичной недели) обманщицей, объедалой, блиноедой и другими обидными прозвищами. соломенное чучело, наряженное в праздничную одежду или же в лохмотья, всей толпой выносили из селения и швыряли в воду или разрывали на части. солому от распотрошенного чучела разбрасывали по полям для того, чтобы обеспечить хороший урожай и придать земле плодородие.

с начала он набил свои карманы сухарями он хотел есть и ел их на ходу в кают-компании он нашёл бутылку рома и отхлебнул из неё несколько хороших глотков ибо нуждался в подкреплении сил для предствоящей работы .

первым делом он положил на своё изобретённый плот доски с корабля и на них он положил 3 сундука в одном из них были рис,сухари три круга голандского сыра ,пять больших кусков вяленой козлятины .он заметил что его вещи с берега унесло в море и решил найти одежду и нашёл но он не брал много из за того чт оего больше всего заботили инструменты .взял два охотничьих ружья и два пистолета который переправил вместе с пороховницей ,небольшим мешком с дробью и двумя старыми заржавевшими саблями .он знал что у них были 3 бочки с пороху и он их тоже нашёл  он ещё несколько раз приперался на корабль но я всё же советую тебе прочитать ) в общем вот так писала по своей книге по хе хе а ценность вещей он определял на месте для жизни на острове .