Ідейно художній аналіз пісні червона рута

юрко: типовий хлопчисько-розбишака. для якого характерне пихате ставлення до інших, неповага до природи, жорстокість, нерозуміння моральних цінностей. це хвалько, який ставить свої інтереси на перше місце. постає в нашій уяві як приклад егоїзму та нікчемності. тобто, це негативний герой. але читач в кінці твору ще сподівається на його благорозумність, виходячи з сорому перед минулими товаришами.

тема: човен-як символ піднесеної душі ліричного героя,його романтичної мрійливості і закоханості в навколишній світ

ідея: показ глибини і незбагненності світу

худ.зас.: звертання: не спіши,не лети по сяйних світах,мій малий ненадійний човне!

                          апогея: і над нами,й під нами горять світи.і внизу,і в горі глибини

                          епітети: срібний птах,ненадійний човне

                          порівняння: човне-як срібний птах

мариністично-символічна поетична мініатюра.композиційно складається с 2 строф.жанр-класична любовна єлегія.

осіннього   ранку   ліс   зачаровував   своєю   незвичайною   тишею   та   чистим   повітрям,   яке   наповнює   магічною   силою.стежки   переплітались,   мов   лабіринт,   поки   не   занесли   мене   до   самотнього   дерева,   що   височіло   та   потягувало   свої   могутні   гілки   до   самого   неба.   придивившись,   я   побачила   дятла.   він   шалено   вистукував,   немов   би   хотів   зробити   дупло   за   хвилину.   я   тишком   пішла,   бо   не   хотіла   налякати   чимось   стурбованого,   на   мій   погляд,   птаха.   раптом   я   наштовхнулася   на   маленький   та   колючий   клубочок.   то   був   їжачок,   він   насторожився,   буцімто   я   хотіла   його   потривожити.   (це   миле   створіннячко   збирало   гриби).   якась   несамовита   іскорка   радості   спалахнула   в   душі,   я   продовжила   свій   шлях.   ідучи   я   помітила,   що   дівчинонька   осінь   не   забула   про   цей   ліс,   своїм   чарівним   пензликом   фарбувала   всі   листочки   у   різнокольорові   барви.   здавалося,   наче   самі   дерева   відчували   цей   незабутній   настрій.   навіть   небо   не   було   таким   похмурим,   як   усі   минулі   дні.   хмаринки   з   легкістю   кружляли   у   небі,   а   саме   небо   посміхалося   і   бажало   усього   приємного.   сонце   обіймало   своїми   промінцями   землю,   але   не   гріло.під   кожним   деревцем   ховалися   гриби.   «не   бійтеся   малі,   я   не   буду   виривати   вас   з   коренем! »   мабуть   гриби   почули   мої   думки   -   я   швидко   почала   знаходити   їх.   але   потім   вони   почали   гратися   в   хованки,   а   я   їх   шукала.швидко   промайнув   час   і   я   повинна   була   повертатися.   я   палала   бажанням   відвідати   цей   ліс   знову   і   знову.

ти должна просто придумать слова и подглядивать в план