Чому пан Лаврін не зміг убити дракона? (Ю. Винничук «Місце для
дракона»).

Тому, що Пан Лаврін подивився в його око і зрозумів, що він не справжній, а лише так прикидається. А ще мені здається, що йому стало жаль цього дракона

зеленіє трава,

цвіркотять горобці,

пух тополь покрива,

тонких гілок кінці.

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.