Сенкан про Роберта Бернса​

рассказ е. носова "белый гусь" мне понравился, хотя о таких произведениях нельзя говорить однозначно, ведь они не просто нравятся, а волнуют и трогают душу. главный герой рассказа — белый гусь. он был красивый: "тугие перья одно к другому так ладно пригнаны, что казалось, будто гусь высечен из глыбы рафинада". ходил гусь всегда важно и степенно и считал себя самым главным в деревне. его называли адмиралом: "все у него было адмиральское: и выправка, и тон, каким он разговаривал с прочими деревенскими гусями". белому гусю самому пришлось воспитывать гусят, потому что их мать погибла под колесами автомобиля. более внимательного и заботливого отца сложно представить. он никого не подпускал близко к своим гусятам. оберегая своих детей, белый гусь прогонял других птиц, шипел на людей, погнался даже за бычком и выгнал его с луга. однажды, когда гуси были на лугу, неожиданно полил холодный ливень. все гуси легли на траву, а под ними спрятались маленькие гусята. косой холодный ливень перешел в град, и гуси не выдержали и побежали прятаться в кусты лозняка. оставленные взъерошенные гусята жалобно кричали вслед своим родителям и падали в траву под ударами града. один белый гусь сидел не шелохнувшись, иногда вздрагивая от безжалостных ледяных ударов. дождь закончился, но на середине луга неподвижно лежала белая птица, по ее клюву текла струйка крови, а из-под сильных крыльев выбирались дети. белый гусь погиб, но спас своих гусят, оставшись до конца храбрым и стойким. мне жаль, что белый гусь погиб. я восхищаюсь его самоотверженным подвигом. 

історія людства налічує десятки тисяч років. увесь цей час людина не просто жила, а пізнавала світ, себе, наближалася до істини, вдосконалювалася, творила себе як істоту духовну. власне, себе творення продовжується й зараз і триватиме доти, доки існуватиме світ.

слід сказати, що в біблії зібрано чимало зповідей, котрі ніхто не має права порушувати ( не вбивай, не кради, цінуй батька і матір ). це значить, що біблія вчить людей жити у суспільстві, точніше гідно жити. крім того біблія- це в деякому розумінні певна частина історії людей та народів, що дає нам змогу подумати над тим хто ми і звідки.

біблія це книга яка навчає нас віри в бога. віри в небесну силу, віру в щось святе. прочитавши деякі сторінки з біблії, людина замислюється над своїм життя, як вона живе, які гріхи вона робить, як правельно мислити. недарма кажуть, що біблія-книга життя. я думаю, що біблія багато чого може навчити кожну людину, яка вірить в бога, тому що не всі люди віруючі і не всі можуть прочитати книгу, та правельно її зрозуміти. але біблія для деяких людей все таки багато чого значить,і багато чого може навчити.