Скласти план або сюжетний ланцюжок як розгортаються події у повісті Інститутка

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

митець прагне гуманізму, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, життя. поет-філософ плужник розкриває протиріччя між справжнім сенсом людського життя та його нікчемними зовнішніми виявами. це, зокрема, спостерігаємо у творі «для вас, історики майбутні…» на відстані все здається більш простим, зрозумілим. тому легко буде майбутнім історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. але для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, — це було життя, сповнене жаху й болю. автор хоче, щоб нащадки, які будуть жити «серед родючих вільних нив», не забували цього. показовим є те, що адресатами болючих рядків названо лиш «істориків майбутніх», а не сучасного авторові читача, і це зрозуміло, бо ці болі-страждання для євгена плужника, як доречно писав про це в. держдвін, — єдина дійсна життєва реалія, а все інше — лише «слів цвіла полова».

  збірка "дні", 1926

як і решта неокласиків, рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «на світі є співучий лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «чумаках» чи поемі «сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «моя апологія, альбо самооборона», «більшовик», київ, ч.216, 23 вересня 1923). така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом нквс у 1931, після чого він майже рік просидів у лук'янівській тюрмі. після ув'язнення остап вишня забрав його до себе в харків на кілька днів у гості. його товариші-неокласики м. драй-хмара, п. филипович, м. зеров були репресовані й загинули в концтаборах.

після ув'язнення, з 1931 року творчість рильського зазнає змін, і в збірці «знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. його творчість поділилась на два річища  — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його.

йiм постiно заважали козаки якi обороняли кордон вiд втеч. остапа пiдстрелили пiд ребро i вiн ледве не помер. соломiя заблукала у болотi, але дивом врятувалась. потiм коли пара знайшла притулок у циган грабiжникiв, на сiм'ю циганiв напали татари(чи козаки), усiх було заарештовано, але остапу пощастило i вiн ще перед цими подiями покинув хату. соломiя довго не могла найти коханого, але згодом вона це зробила. вони здобули волю дуже великою цiною, на спинi остапа можна побачити шрами, i на грудях також шрам. а соломiя втратила довгi волосся.

модна было и больше дать. поэтому с тебя "" и "лучший ответ" : 3

пізнаєш істину-ввійде тоді у кров твою сонце.не все те отрута,що неприємне на смак.добрий розум робить легким будь-який спосіб життя.бери вершину і матимеш середину.з усіх утрат втрата часу найтяжча.більше думай і тоді вирішуй.з видимого пізнавай невидеме.мудрець мусить і з гною вибирати золото.лід на те родиться,аби танути.не любить серце не бачачи краси.не за обличчя судіть,а за серце.тінь яблуні не заважає.