Яке положення НЕ Є ознакою «нової драми»:
а) Конфлікти внутрішні: зіткнення персонажів із трагедією буття, внутрішні протиріччя героїв;
б) Автор відтворює загальну атмосферу часу, духовні пошуки епохи..;
в) Пафос дії, боротьби;
г) Усі персонажі важливі, позбавлені однозначних характеристик;
д) «Відкритий фінал» п’єси.

1)навкруги ні душі. тихо й безлюдно, а однак я щось там чую, поза своєю стіною. воно мені заважає. що там? я чую твердість і форму затоплених на дні чорної пітьми меблів і скрип під їх вагою. ну що ж, стійте собі на місці, спочивайте спокійно. я не хочу про вас думати. я краще ляжу. погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почуває, в «ніщо».

2)просто під ноги лягла співуча арфа й гуде на всі струни. стою і слухаю. повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна. і повні очі сяйва сонця, бо кожна стеблина бере від нього й назад вертає відбитий від себе блиск.

3)пізно я повертався додому. приходив обвіяний духом полів, свіжий, як дика квітка. в складках своєї одежі приносив запах полів, мов старозавітний ісав.

4)от-от, здає тью-і, тью-і, ті-і-і ні, зовсім не так. трійю-тіх-ті і не подібно. як вони оте роблять, цікавий я знати? б'ють дзьобами в золото сонця? грають на його проміннях, наче на струнах? сіють пісню на дрібне сито і засівають нею поля?

разберись, , сама, где какие образы)

метафоры:

сердца все именье

узел бытия

дней прошлых упоение

мой талисман - воспоминание 

эпитеты:

священный

прошлых

таинственным

заветными

милым

наполненный

белого

роковой

неизменная

1)бомжувати,2) шикувати.

новела - невеликий за обсягом прозовий твір про певну незвичайну подію з життя головного героя з несподіваним фіналом. для жанру новели властиві: лаконізм, напруженість сюжету, яскраві художні деталі. у новелі здебільшого мінімальна кількість персонажів, однолінійний сюжет, увага автора звернена на внутрішній стан героїв, їхні переживання, настрої.

сатира - це різке висміювання і засудження негативних явищ у суспільному житті, певних серйозних вад у людському характері. сатира може бути представлена у різних жанрів художніх творах. виникла ще в усній народній творчості, як і гумор.

персонофікация - це особливий вид метафори, коли неі людські якощі. це своєрідне "олюднення" природи, навколишнього світу.

пафос твору - всі ті високі почуття, натхнення, душевне піднесення, викликані певною подією, явищем, ідеєю. вони (емоції) продиктовані, по суті, внутрішніми переконаннями і станом самого автора. у пафосі емоційна напруга й думка єдине гармонійне ціле і становлять душу художнього твору.

: лаконізм - це стислість викладу ; однолінійний - нерозгалужений.