Митець який помитив талант миколи винграновського

контрольну вчора ми писали,

а вчитель гав ловив в журналі -

тому ми швидко так списали.

а на наступний день,

під звук пташиних теревень,

оцінку і дознали.

тепер хоч в воду, хоч з моста

у мене двійка - не спроста!

я ж навіть списував і коми!

у кого? у сусіда толі!

- толян, сусіде, як це так?

мені тут двійка - не п'ятак!

- мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

такого ж лебедя - цю двійку!

за це я дякую сказать повинен

цьому кирпатенькому тимі!

- тимко, тимко, як написав?

- так як і всі - усе скатав!

- на скільки?

- краще б не казати!

- у кого встиг?

- у гончаренко каті!

- катрусю, катя, катя, катя!

що сталось? - годі плакать!

- ой, не кажи мені нічого!

тепер з моста, тепер - у воду!

через це "два"! хоча би "три"!

а все у цьому винен ти!

- чому це я? знайшла на кого!

- а списувать знайшли же моду!

от я, дурна, у тебе і списала.

якби ж я знала, якби же

 

дзвінок тут швидко пролунав

наш клас із класу повтікав.

лиш я сиджу, рука сіпнулась - 

отут-то коло і замкнулось!

 

 

* , понесло, понесло. його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки? *

Вповісті і.с. нечуй-левицького "кайдашева сім'я" одним з головних персонажей є карпо, старший син старого омелька кайдаша. два сина кайдаша - карпо і лаврін - дуже різні за характером, у своєму творі письменник часто протиставляє їх один одному.   карпо з дитинства був дуже норовливий, гордий, впертий. змолоду він був мовчазним і замкнутим, майже не вмів посміхатися. карпо не хотів   коритися нікому, навіть рідному батькові, а потім взагалі підняв на нього руку в родинній чварі. чим довше живе він з батьками, тим більше псується характер карпа.      з одного боку, він черствий і грубий, а з другого - карпо виділяється серед селян рішучістю та жорстким характером, тому його обирають за десяцького, кажучи, що він буде "добрий сіпака". він на свій лад любить свою дружину. хоча й одружився він на багатій дівчині, взяв він якраз таку, яку хотів: "мені аби була робоча та проворна, та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку". дружина карпа, мотря, старша довбишева дочка, така і є. на жаль, працьовита, гарна, трошки "бриклива" мотря з часом перетворилася на сварливу, заздрісну, жорстоку і скупу жінку.  коли карпо відділяється від батьків, він хоче стати господарем на землі, але її замало, щоб бути гарним хазяїном, як він хоче. нескінченні родинні чвари гублять все те, що було в ньому доброго. карпо кидається на батька з кулаками, так трясе рідну матір, що "аж хлів трясеться", жене її через село з дрючком і заганяє у ставок. звісно, омелько кайдаш та кайдашиха і самі аж ніяк не янголи, але така поведінка карпа свідчить про нехтування ним   споконвічними етичними нормами народної моралі. 

«слово про похід ігорів» цитатна характеристика ігоря і всеволода князь ігор святославич  готовий віддати життя за свободу батьківщини:   "сповнившись ратного духу, він навів свої хоробрі полки на землю половецькую за землю руськую". благородний, хоробрий, не боїться смерті: "браття і дружино! лучче ж убитим бути, аніж полоненим бути"  не відділяє себе від своєї дружини: "хочу бо, — сказав [вiн], — списа переломити кiнець поля половецького; з вами, русичi, хочу голову свою положити, або напитися шоломом з дону! " князь всеволод святославич, брат ігоря: хоробрий воїн  "куди тур поскочив, своїм золотим шоломом посвічуючи, там і лежать погані голови половецькії. поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії тобою, яр—туре всеволоде! " любить свого брата: "один брат [у мене], один світ світлий — ти, ігорю! обидва ми святославичі! "