Твір Роздуми Про миттєве і вічне в новелі "момент" В. Винниченка.
Щоб був десь на сторінку

як гарно вночi взимку. небо   темно-синє, майже чорне.зорі на небі мерехтять, немов переморгуються. здавна люди помічали: якщо небо безхмарне,та зірочки мерехтять-це до морозу.   дивишся в це безкрає небо і здається, що летиш на своєму зорельоті до далеких невідомих планет. я люблю дивитись у нічне небо, бо тоді відчуваєш себе маленькою піщинкою у великому   всесвіті

настала снежная зима. долго ждали этой порой дети. никого не удержать дома! шум, смех, шум на улице. с горки мчатся быстрые санки, которые несут лизу и петруся. за ними летит целая ватага мальчонок. с увлечением становятся на коньки иринка и наталочка. неподалеку быстро возникает снежная баба. руководит работой скульптор оля. здесь же бегает косматая собачка тузя. с веселым смехом дети в снег, перебрасываются. веселые, возбужденные, они не замечают мороза.

красивий,рiднийрiдний як мати! ах як я його люблю! його грiх не плюбити!

я вважаю що це ліна костенко