Хто, крім Софійки та Сашка, може перебувати в різних
часових вимірах?

Про що мріяла Софійка, чи реалізовано прагнення?

Чи випадковими є зустріч Вадима та Софійки, чому дівчина
закохалася?

Визначте роль сліпого старця у творі. ( Дає Софійці ключ до
розкриття таємниці: як людина може змінити обставини.
Допомагає в скрутних ситуаціях іншим героям . «…Кажуть,
ніби під виглядом такого жебрака може ходити святий…»)

Що об’єднує перше та останнє речення повісті-казки? Яке
філософське поняття розкривається?

Хто з героїв може бути щасливим, а хто – ні? Чому ?

аналог грецької фрази "сизифова праця"

1.митько йде до федора

2.шестикласники

3.снігова сварка

4.дівчачі сніжки

5.гарна, замашна сніжка

6.підбите око ніни

7.роздум про дівчину , в яку попав сніжок

8.подорож до ніниго дому

9.вікно ніни жук

10.думки про понурий луг

11.вибачення митька

12.подарунок ніни

проблема важкої долі жінки-кріпачки, яка вимушена була все своє життя страждати і приховувати   своє материнство.

кутаються у хмари сині карпати. про щось весело гомонять гірські потічки, а стрункі смереки слухають тиху зажуру вітру. підгір’ мальовничий куточок україни, тут 27 серпня 1856 року народився іван франко в селі нагуєвичі на дрогобиччині в заможній сім’ї коваля яця франка.  батько вмів кувать плуги, пі молот слухався його долонь, cин ловив отецьке кожне слово в тісній кузні, де не гас вогонь. говорив коваль про кривду люту, про життя нестерпне бідняка. і несла та мова часто чута гнів у серце юного франка. скільки він у кузні перемріяв, скільки він снаги набрався там, щоб за горе мстити лиходіям, вказувати правду трударям!   у цьому селі проминуло дитинство івана франка, тут він часто бував, коли навчався у дрогобичі і львові, сюди приїжджав зі своєю сім'єю, тут знайшов притулок після другого арешту.    і франко закінчив дрогобицьку гімназію в старших класах якої вже почав займатися літературною творчістю. дебютував у львівському студентському журналі „друг” у 1874р.  мужнів, загартовувався і.франко, навчаючись у львівському університеті. з під його пера виходять такі вірші: „гімн”, „каменярі” , „товаришам з тюрми”, що звучали як дзвін на спалах, кликали до боротьби „за поступ, щастя й волю”. такого сильного революційного голосу після смерті т.шевченка україна ще не чула.