Інтерв'ю з героями –опонентами : Якимом Сомком і Іваном Брюховецьким

президент- це дуже відповідальна професія у нашій країні. я багато чув(ла) від батьків та дорослих про нашого презиента, що він погано робить свою працю. міркуючи,   я зрозуміла, що я хочу стати президентом.

якщо б я була президентом, то я народові своєї країни: і інвалі, і дітям з дитбудинку,і людям з малоприбуткових сім‘й. я би працювала дуже активно та кропотлив, б кожній людині чим могла.

у цьому творі я прикликаю людей у свого президента країни і інколи йому або прислухуватися до нього, бо президентом може стати не кожен. 

1.любов  олеся до зими. 2.спостережливість хлопчика.3.мрії олеся.чутливість  до краси  природи.4.укок малювання.непорузуміння вчительки.5.характеристика дядьками олеся.6.питання до діда прокопа.дід  вчить  хлопчика ,як  треба жити.7.біль і образа  олеся. 8.сон  хлопчика. новий  день

кожен має трудитись.якщо людина не буд трудитись то і їсти їй не буде чого.посадив пшеницю,зібрав зерно,перемолотив на борошно,зпік хліба.посадив огірки або помідори виросли вони і ти тепер не будеш голодний.ось так має людина жити на білому світі.

людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.