Враження від твору "Назар Стодоля" Т. Шевченко

Мушу сказати, що п'єса дійсно гідна не лише до прочитання, але й до того, щоб подивитись її на сцені. Дечимсь схожа на "Наталку Полтавку" І.Котляревського, але Шевченко додав перцю до сюжету, загострив конфлікт. Завдяки цьому драма читається на одному подиху. Мені було важко від неї відірватися, бо одне переходило в інше, не було нічого затянутого, співчуваєш головним героям, які проявляють своє кохання та непокору несправедливому батькові. Тут немає пісень, як у Котляревсьокого, але й без цього зрозуміло, хто лицемір, хто справжній козак та мудра людина. Є тут і символічне оповідання кобзаря про жінку, що пожирає своє дитя. Перекликається із Хомою Кичатим, який хоче стратити власне дитя, видавши заміж за нелюба.

1)обіцянка дядька дениса2)війна мами і тітки дори3)"випадково" помирились4)рак у жерелі свиснув( або дядько денис виконує обіцянку)

5)втеча груш6)мрії про пакульську бібліотеку та дорогу

7)стихі і вірші-се 8)історія корови маньки9)корова в бандеролі(це не обов"язково писати, по

10)невдале прощіння11)поїздка в ирій

пісні здавнини,передавались з покоління,в покоління.з першого погляду це всього лиш пісня,але який велий вміст є вній! скільки там історії.і скільки вони живуть,таке враження що вони безсмерті,вічно існують.іменно піснями люди передавали нащадкам свої почуття,своє життя,їхні закони.є багато надзвичайно хороших пісень,в яких є автори,є звичайні складені народом.звичайно українська пісня є дуже важлива для нас,навіть завдяки пісням ми можемо дізнатись які в ниших нащадків були,обряди,традиції,закони,і яке загалом життя.з піснею і робота швидше йде,і веселіше,і приємніше працювати.на світі мабуть і немає людини якаб нелюбила пісню.