Написати головну думку Сухомлинського мамин кавун​

істинні любов до родичей, близьких, друзів.фальшиві до грошей, влади.

1. планетник хотел еще раз встретиться с дедом капушем, потому что капуш стал для него настоящим учителем, наставником, который многому научил его в жизни.4.потому, что планетник хорошо знал, что когда надо высаживать, как надо правильно ухаживать за посевами, он хорошо разбирался в природных явлениях, т.к. его этому научил дед капуш.5.с начала, односельчане считали его добрим волшебником, и просили его, например чтобы пошел дождь в сухую погоду, но потом они стали считать, что планетник замешан в темными силами и стали считать его колдуном.планетник никогда не гордился своими умениями, т.к. понимал, что если бы не капуш, то он бы всего этого не достиг.6.планетник не сопротивлялся решению односельчан, он сам пошел к столбу на котором его должны были сжеч в сопровождении этих людей.он понимал, что нивчем не виновен, и сможет пройти через смерть.7.потому, что нарцисс подарил ему надежду на жизнь и на будующее, которое может сбыться.извини не на все вопросы, т.к. мы его не полностью

устина мала важке дитинство: «ватька-матері не зазнаю: сиротою зросла я при чужині, у людях». відколи у десятирічному вщі йі взяли до панського двору, вона нічого окрім цілоденної, праці й не бачила. особливо нестерпним життя устини стало після приїзду панночки-інститутки, до якої її приставили покоївкою. устина зазнала багатьох знущань і від старої поміщиці, і від молодої, але це не зломило її життєлюбності і веселої вдачі: «було мене й б'ють (бодай не згадувать) — не здержу серце, заплачу, а роздумаюсь трохи — і сміюся». устина прагне волі та вірить у краще майбутнє. «любо на волі дихнути», — така думка устини проходить через усю повість. життя кріпачок у старої поміщиці було важким: кожного дня праця в «дівочій», постійна лайка від старої поміщиці, а нерідко — бійка. з приїздом панночки в маєток життя стало ще нестерпнішим. особливо багато лиха зазнала устина, коли інститутка обрала її собі за покоївку: «прийду було її вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся! заплітаю коси — не так! знов розплітую та заплітаю, — знов не вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, — чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! ». постійні утиски та знущання залишила свій відбиток у душі устини, виробивши в неї терпеливість і покірність, але разом з тим, і ненависть до панів. одного разу інститутка ледве не задушила устину: «я тебе на шматки розірву! задушу тебе, вона мене, як схопить за шию обі руки холодні, як гадюки», марко вовчок через устину висловила власне ставлення до гнобителів і цим кинула докір інституту «благороднихдівиць»,якнйне давав своїм вихованкам справжніх знань, освіти, не виховував рис благородства: «чого там панночки нашої не навчено! а найбільш, бачся, людей тумашіти! ». устина виросла серед чужих людей, тому вона добре розуміє чуже горе, співчуває своїм подругам. вона добра, лагідна дівчина. коли катря запитує устину, яка з себе молода пані, та відповідає правдиво: «недобра». устина здатна на глибокі почуття, щиро кохає прокопа, вле в умовах кріпосництва їх одруження не принесло щастя. дівчина солідарна зі своїм чоловіком прокопом, з катрею і назаром, поділяє їхні думки і настрої. її наділено тонким розумом. устина є виразником народної мудрості: у мові устини багато прислів'їв («уродись, кажуть, та і вдайся», «журбою поле не перейдеш»). устина — віддана дружина. коли пани віддали прокопа у москалі, до києва разом з ним виїхала й устина. її життя в місті трохи покращало, бо вона вже не залежала від панів і сама заробляла гроші для родини. коли прокіп пішов з військом у похід, устина живе про нього, вірою в краще майбутнє. образ є дещо узагальненим образом жінки-кріпачки із багатьох інших творів марка вовчка.

      украінці здавна навчалися прикрашати вишевкою рушники,скатертини,сорочки,і т.д.кожен край мав свої візерунки.                                                                                 кожна госпадиня повина була вміти вишивати вишевкою.обовьязково дівчата вишивали собі весільні рушники.а мати намагалаль як най кращє прикрасити вишивкою одяг своєї родини.                                                                                             обовьязково вишивали тільки на білій тканини,червоними та чорними кольорами.тому що кольори вишивки мали свое значення.вишиванка це гордість країни.дуже шкода що зараз не носять нашу українську вишиванку.