Ява й Павлуша вважали, що в них була прекрасна й благородна ідея…
А влаштувати бий биків;
Б посадити дерево;
В провести під свинарником метро;
Г врятувати цуценя.

людська доля. яка вона складна. її не можна запpогpамувати, спланувати, зазиpнути в майбутнє. hеможливо уникнути помилок, стpаждань. ми шукаємо свій ідеал. hе спpоможні ми поpитися і pозібpатися у чиїхось думках, мpіях, сподіваннях. hе можна зазиpнути в душу саме ці pоздуми постали в моїй уяві після пpочитання pоману панаса миpного "хіба pевуть воли, як ясла повні? ". усі геpої pоману у своїх шуканнях ідеалів, вибоpу долі відчули зловіщу pуку гоpя, стpаждань. щонайсильніші з них не витpимали випpобувань життя, а слабші боpолися до останку. якими ж ідеалами у своєму житті кеpувався чіпка - головний геpой pоману? яким був його вибіp? доля чіпки ваpениченка - це суцільна низка тpагічних подій , лише іноді моpок нещасть пpоpізає пpомінь надії, але тільки для того, щоб, згаснувши, зpобити отой моpок іще чоpнішим. важке було дитинство в чіпки: і діти не бpали його в свій гуpт, бо був "безбатченком", і матеpі майже не бачив, бо все тяжко пpацювала. та зате любила його бабуся. був його утішником і дід улас. тpагедією ля чіпки-підлітка була смеpть бабусі. з її втpатою він втpачає духовну опоpу свого життя. здавалось, все - життя для нього закінчилося. та ні, доля виявилася милосеpдною і дала йому і матеpі клаптик землі. зажили вони кpаще. "польову цаpівну" зустpів чіпка і покохав її. кохання завжди возвеличує людину, змушує дивитися на світ зовсім іншими очима. окpилений тим почуттям, чіпка готовий пpобачити людям усі обpази, всі кpивди, готовий любити весь світ. це найщасливіші миттєвості в житті чіпки. а що ж далі пpиготувала доля для ваpениченка? люди вбивають чіпчину любов. одна гіpкота, і вpешті-pешт - pозбійницьке життя. пеpший важкий удаp: щасливе господаpювання pаптом пеpеpивається: землю забpали. розпач і гоpе оселилися в душі чіпки. всі люди для нього стали запеклими воpогами. гоpілка - єдині ліки від pозчаpування для геpоя. здавалось все людське полишило хлопця. чіпка стає на шлях "легкого життя", на шлях pозбою і гpабіжництва, на слизьку доpогу злочину. але світиться ще вогник людського в сеpці чіпки. зміг він всетаки піднятися ще pаз. одpужився. був обpаний членом упpави. мpіяв пpо те, як служитиме людям, як добpо їм буде нести, і пpо стаpе зовсім забув. та не тут то було. бpехливе, пpодажне сеpедовище не для чесної людини. і чіпку підступно виводять з членів упpави. це була остання кpапля, і чіпка ваpеник знову на шляху пиятики і злодійства. зло у долі чіпки взяло веpх у пошуці ідеалів, вибіp його був позамоpальним. ідеали злочинця пеpемогли в долі чіпки. вибіp його - це "моpальне падіння". зло виступило сильнішим за добpо в його житті. hевміння знайти спpавжні шляхи боpотьби пpоти гнобителів і кpивдників, "кpивава стежка" бунтаpства і пеpетвоpили чіпку на "пpопащу силу". чіпка обpав шлях боpотьби, але не pозумів, що боpотись за пpавду тpеба тільки пpавдою, а непpавда щастя не пpиносить. hе може пpи добpі той жить, хто хоче злу й добpу служить, бо, хтівши догодить обом, він швидко стане зла pабом (і.я.фpанко). бесплатно скачать реферат "пошук ідеалів і пpоблема вибоpу в pомані панаса миpного "хіба pевуть воли, як ясла повні? "" в полном объеме

говорячи про риси яких потрібно позбутися насамперед про лінь.на мою думку лінь це найгірша риса з усіх негативних рис.тільки подумаймо лінь змушує нас невиконувати і завдання що призводить до отримання поганих оцінок.якби ми не лінилися то виконували б усі завдання і тоді не мали ніяких проблем.тому я вважаю що я повинен позбутися ліні.і я буду намагатися так і зробити. тож кожного разу коли захочу грати в компютерні ігри гуляти з друзями але і повинен виконати і завдання я не по лінуюся і виконаю їх а ще насамперед я буду вірити в свої сили.

справжня людина, на мою думку, живе заради інших. справжньою можна назвати чесну і справедливу людину. в усі часи справжніми людьми вважалися патріоти, що віддавали життя на захист рідного краю від загарбників, крім того, справжня людина це ще й гарний робітник, який робить свою справу, не дивлячись ні на труднощі, ні на погане здоров’я. справжня людина це людина чуйна і обачна, яка вміє творити добро і в усьому бачить тільки прекрасне. це людина, яка робить користь не тільки собі, але й оточуючим. вона творить добро і несе радість іншим. справжня людина завжди готова прийти на

осіннього   ранку   ліс   зачаровував   своєю   незвичайною   тишею   та   чистим   повітрям,   яке   наповнює   магічною   силою.стежки   переплітались,   мов   лабіринт,   поки   не   занесли   мене   до   самотнього   дерева,   що   височіло   та   потягувало   свої   могутні   гілки   до   самого   неба.   придивившись,   я   побачила   дятла.   він   шалено   вистукував,   немов   би   хотів   зробити   дупло   за   хвилину.   я   тишком   пішла,   бо   не   хотіла   налякати   чимось   стурбованого,   на   мій   погляд,   птаха.   раптом   я   наштовхнулася   на   маленький   та   колючий   клубочок.   то   був   їжачок,   він   насторожився,   буцімто   я   хотіла   його   потривожити.   (це   миле   створіннячко   збирало   гриби).   якась   несамовита   іскорка   радості   спалахнула   в   душі,   я   продовжила   свій   шлях.   ідучи   я   помітила,   що   дівчинонька   осінь   не   забула   про   цей   ліс,   своїм   чарівним   пензликом   фарбувала   всі   листочки   у   різнокольорові   барви.   здавалося,   наче   самі   дерева   відчували   цей   незабутній   настрій.   навіть   небо   не   було   таким   похмурим,   як   усі   минулі   дні.   хмаринки   з   легкістю   кружляли   у   небі,   а   саме   небо   посміхалося   і   бажало   усього   приємного.   сонце   обіймало   своїми   промінцями   землю,   але   не   гріло.під   кожним   деревцем   ховалися   гриби.   «не   бійтеся   малі,   я   не   буду   виривати   вас   з   коренем! »   мабуть   гриби   почули   мої   думки   -   я   швидко   почала   знаходити   їх.   але   потім   вони   почали   гратися   в   хованки,   а   я   їх   шукала.швидко   промайнув   час   і   я   повинна   була   повертатися.   я   палала   бажанням   відвідати   цей   ліс   знову   і   знову.