Що для чоловіка було "моральною шкодою" у вірші Ліни Костенко "Кольорові миші"​

як кажуть ближня людина це найдорожча людина у світі! ця людина зазвичай протягом у сього житя тебе є,є у тому що ти не вмієш або в тому що не виходить,розділяє завжди щастя,радість,успіх.а також в будь-яку хвилину може розділите якесь велике чи недуже горе,підтримати у тяжку хвилину в твому житті.досить почути декілька заспокойливих слів з її вуст у скрутну хвилину як в тебе падає камінь з души і ти одразу заспокоюєшся! одним словом ближня людина це !

але бувають такі моменти як ця людина може себе нетак повести в тій чи іншій ситуації,а такі моменти бувають! тобто вона можете десь щось обазливе сказати але це буде сказане з гарячу або просто з поганого настію.не потрібно ображатися на неї! навіть якщо вона тебе підставила чи підвила я впевнина це було не нароком.звичайно в такі моменти дуже стає образли і боляче на душі і одразу забувається те все добре що зррбила ця людина для тебе! а нетреба одразу забувати такі моменти требе просто не ображатися і прощату ту людину,бо вона ближня! я думаю що та людина теж все зважить і зрозуміє що вела себе не так!

п.с.склала !  

тебе оно вообще нужно не понять 

я думаю, что ленька умел замечать мельчайший, тоньше всего в окружающем мире — даже звук паутины он слышал. мир для леньки, и нины, жив, неповторимый и переменчивый, потому что сами они живы. они имеют живое сердце, которое не остывший от зла или будничности, а горить-палае огнем, реагирует на все искренне и непосредственно. «звук паутины» учит нас, что чудеса и красота в мире есть, только нужно ценить их, уметь заметить, открыть для себя.ятоже после этого рассказа задумался о фантазиях когда я тоже был маленким и мечтал о том что я римский полководец и сражвюс за империю. много лет прошло а явсё ещё мечтаю стат великим полководцем произведение учит нас быт к природе немношко внимательно как это делает льнка.вся кросота котороя нас окружает наченая от атома до все вселеной нас спасёт та красота которую мы замечаем и не уничтожаем конечно это наша природа и наши фантазий

        1)вірш виклав у мене співчуття до живої природию.адже людина бездумно нишить її красу,не замислюючись про майбутнє.кожен повинен бути відповідальним за свої вчинки.                                                                                                                     2) вірш спонукає задуматись над власними вчинками та діями.треба берегти природу щоб її красою могли милуватися і наші діти,і онуки.