людське життя для історії — це тільки мить. а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. про них наяд чи напишуть майбутні історики. можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.
Ответ дал: Гость
1) славко беркута - надзвичайно спокійний . про це свідчать такі слова з повісті: "славко беркута підвівся з-за парти, мовчки натягнув пальто і мовчки пішов із класу."
2) як славко сам себе лікував: "прикушував губу, стояв якусь мить зажмурки з болю, а тоді таки йшов."
3)фехтування для славка це сенс життя: "знав з першого ж вечора: фехтування — це те, без чого тепер не обійдеться."
Популярные вопросы