Напиши невеличку історію, яка б могла статися з богатирем. Обсяг – 0,5 стор.
Повість Іван Сила( до 36 розділа)
МНОГО БАЛЛОВ ДАМ

точно не знаю,думаю что б)

благородный разбойник жил со своим отрядом в шервудском лесу, охотился на дичь, пировал, грабил богатых, отдавал завоеванное бедным, приносил неприятности лесникам, шерифу. а существовал ли робин гуд на самом деле? ученые провели ряд исследований и считают, что описанные события на самом деле происходили во время правления королей ричарда львиное сердце, генриха iii. v легендарного робин гуда есть несколько прототипов, которые жили в разное время и в разных местах. по одной версии - саксонский дворянин, лишенный наследству и земель, принимал участие в бунте против короля. другие , что он был сыном мельника или свободным крестьянином.существует предположение, что благородный разбойник - бывший крепостной. в судебных архивах упоминается житель города робин гуд, который отказывается воевать с шотландцами, а после наказания - конфискации дома - подался в лес и занимался браконьерством. есть упоминания о робин гуде и в архивах других городов. имя робин гуд было распространенным и популярным в . неизвестно точное место его рождения, хотя традиционно родиной любимца народных считается поселок локсли. в кирклейском монастыре есть могила, где похоронен “тот, кто называл себя робин гудом”. имя робин гуд означает колпак, капюшон или лес. лесная армия благородного разбойника состояла из нескольких десятков вольных стрелков, которые искусно владели луком. жили они в шервудском лесу, носили зеленую одежду. известно около 40 о робин гуде. они объединены в два больших цикла “малая песня о жизни робин гуда” и “жизнь робин гуда”.

а й справді, від теплого слова і крига скресне.ось ідеш собі по парку а до тебе чоловік підходить і говорить комлімент.тобі не кожен може сказати комплімент.ти починаеш червоніти бо тобі здаеться що це всі чули.ні,тобі просто приємно почути тепле слово від незнайомця.

осіннього   ранку   ліс   зачаровував   своєю   незвичайною   тишею   та   чистим   повітрям,   яке   наповнює   магічною   силою.стежки   переплітались,   мов   лабіринт,   поки   не   занесли   мене   до   самотнього   дерева,   що   височіло   та   потягувало   свої   могутні   гілки   до   самого   неба.   придивившись,   я   побачила   дятла.   він   шалено   вистукував,   немов   би   хотів   зробити   дупло   за   хвилину.   я   тишком   пішла,   бо   не   хотіла   налякати   чимось   стурбованого,   на   мій   погляд,   птаха.   раптом   я   наштовхнулася   на   маленький   та   колючий   клубочок.   то   був   їжачок,   він   насторожився,   буцімто   я   хотіла   його   потривожити.   (це   миле   створіннячко   збирало   гриби).   якась   несамовита   іскорка   радості   спалахнула   в   душі,   я   продовжила   свій   шлях.   ідучи   я   помітила,   що   дівчинонька   осінь   не   забула   про   цей   ліс,   своїм   чарівним   пензликом   фарбувала   всі   листочки   у   різнокольорові   барви.   здавалося,   наче   самі   дерева   відчували   цей   незабутній   настрій.   навіть   небо   не   було   таким   похмурим,   як   усі   минулі   дні.   хмаринки   з   легкістю   кружляли   у   небі,   а   саме   небо   посміхалося   і   бажало   усього   приємного.   сонце   обіймало   своїми   промінцями   землю,   але   не   гріло.під   кожним   деревцем   ховалися   гриби.   «не   бійтеся   малі,   я   не   буду   виривати   вас   з   коренем! »   мабуть   гриби   почули   мої   думки   -   я   швидко   почала   знаходити   їх.   але   потім   вони   почали   гратися   в   хованки,   а   я   їх   шукала.швидко   промайнув   час   і   я   повинна   була   повертатися.   я   палала   бажанням   відвідати   цей   ліс   знову   і   знову.