Терміново ! Написати продовження до оповідання «Лось»

1.пан з іваном побратались

2.пан задумав ошукати івана

3.пан обдурив хлопця

4. вони заснули і іван поліз до торби пана

5.спіймали гуску та вдома   общипали, обсмалили, у піч посадили.

6.умова між паном і хлопцем.

7.

«хтів пан когось ошукати,

та й сам »

"мудра дівчина"

план.

1. суперечка братів.

2. похід до пана.

3. розсудливість пана.

4. розумна дівчина маруся.

5. похід марусі до пана.

6. мудрість марусі.

7. помилка пана

- борець за правду. але чiтко виявляється i слабкiсть характеру чiпки, бо коли в нього незаконно вiдiбрали землю, вiн зламався, втратив вiру в справедливiсть, вирiшив, що нема в життi щастя. чiпка став пропивати все, що заробив власною працею, завiв собi друзiв-розбишак.та ось незабаром добре в чiпчинiй натурi змогло взяти гору, перемогти, i вiн, помирившись iз матiр'ю i одружившись iз коханою дiвчиною, починає нове життя, завдяки своïй працьовитостi стає заможним чоловiком. радiючи за сина, мати нiби , але щастя тривало недовго. не витримавши другоï кривди, яку заподiяли йому пани пiсля виборiв у земство, чiпка пiд впливом "лихого товариства" повертається до розбiйного життя, i тепер уже назавжди. спотворення чiпки як людини, його "кривавi" вчинки в боротьбi за "правду", знищення ним невинних людей до страшних наслiдкiв. не витримавши такоï "боротьби за правду", галя повiсилась, а стара мати мусила викрити владi свою дитину. у такому трагiчному життi чiпки винен не тiльки суспiльний лад, який зробив його жорстокою, злою людиною, а й вiн сам. чiпка був винен у тому, що не зумiв скористатися добрими i став на лихий шлях, перетворившись на злодiя-зарiзяку.взагалi, в образi чiпки панас мирний показав, як важко знайти справжнi шляхи для боротьби з гнобителями i кривдниками, як часто цi пошуки призводять до знiвечення людського характеру, спустошення душi.

кожен поетичний твір, про який з них не йшла мова, завжди намагалися вмістити велику життєву мудрість і об’єднати це з виконавчою красою поетичного слова автора. безліч поетів тому створили велику кількість якісних творів для того, щоб порадувати своїх читачів і відкрити їм нову, раніше невідому і незрозумілу сторону життя. існує безліч поезій, але тих, які дійсно красиво підносять явище патріотизму, насправді не так і багато. саме з цієї причини саме гарні патріотичні твори знаходять свій відгук у душі людини, в особливості, якщо мова йде про українця.

великий український поет василь симоненко у своєму прекрасному поетичному творі «лебеді материнства» зміг успішно об’єднати тему любові до власної матері з любов’ю до своєї батьківщини. у творі автор відкриває думки матері щодо майбутнього свого сина. мама розмірковує про те, що її синові належить пройти дуже багато. будуть в його житті справжні друзі, буде багато дівчат. і, насправді, і тих, і інших можна вибирати, вдосконалюватися за життя, змінюючи коло своїх знайомств. у той же час варто відзначити, що мама впевнена у тому, що батьківщину людина змінити не може. батьківщина дана такою, якою вона є, як і рідна мати. як правило, мати любить свою дитину, якими б негативними рисами вона не володіла. у неї дійсно може бути безліч недоліків, але материнська любов перевершує все, про що б не йшла мова. те ж саме можна сказати і про рідну країну. батьківщину не можна вибирати. багато людей незадоволені своєю батьківщиною, але вони просто не розуміють, що в житті не завжди є місце для вибору того, що тобі здається більш комфортним. у житті людини є щось більш важливе, ніж споживчий і цинічний підхід. щоб бути справжньою людиною, важливо мати щось піднесене, духовне. для цього потрібно цінувати батьківщину, незалежно від того, подобається вона тобі чи ні. відмовитися від власної батьківщини – це абсолютно аморально. я думаю, що автор хотів сказати у своїй поезії саме про це.

говорячи особисто про мене і про моє ставлення до того, про що писав василь симоненко, я можу з упевненістю сказати, що я в повній мірі поділяю його думки щодо неможливості вибору матері і рідної країни. людина є нерозривним породженням своїх батьків і своєї рідної землі. вона не може їх зрадити, адже так вона ніколи не стане щасливою. зраджуючи свою рідню, людина зраджує саму себе, свою сутність, адже людина нерозривно пов’язана як зі своєю батьківщиною, так і своїми батьками.