Установіть послідовність подій за твором місце для Дракона

одного кольору земля і мокре небо. просвітку поміж хмарами нема. все сіре-сіре, ніби так і треба, це пізня осінь, та ще не зима. ще сон холодний не стулив повіки, зітхає вітер в голому гіллі. набрякли сумом потемнілі ріки, сон горнеться до чорної землі. ось-ось земля засне, і затвердіє, і спатиме так міцно до а поки що осінній дощик сіє, гіллям хитають голі ясени. застигло все в якімсь чеканні дива, щось має бути, але ще нема. та скоро прийде біла і красива, морозна й сніжна, чарівна зима.

1)помилки в житті людини

2)зворушлива картина

3)каченята в неволі

4)намагання тосі врятувати каченят

5)треба любити і берегти природу

. я вважаю, що релігія дуже є по-справжньому праведним людям зберегтися в нашім суспільстві, подібно діамантам, які сіяють у купі каменів, ще не покрившись пилом і брудом.

саме такі люди вірять у духовне відродження суспільства й саме завдяки їм нас ще можна врятувати від моральної деградації.  коли пишеш про любов і милосердя, мимоволі згадуєш поїздку в міському транспорті в годину пік. це видовище жахає. юрба народу з перекрученими злістю особами влітає у відкриті двері, давлячись і штовхаючись. ця картина прекрасно ілюструє «любов» друг до друга й безкорисливе «бажання ».  що ж отут говорити про безкорисливість? про нього не може бути й мовлення. допускаю, що люди можуть родичам і друзям, але я дуже рідко спостерігаю цю картину серед незнайомих один з одним людей. все це змусило задуматися мене над питанням: «чому? » щоб вилікувати від хвороби, треба знати її причину.

любов , чесність, милосердя - без цих чеснот померає людська душа.

не потрібно зраджувати своїм принцрпам, але при цьму не бути жорстоким і байдужим до людей, які потребують твоєї . 

люди, насправді, дуже часто сміються. причина сміху буває різна: чи твій друг розповів щось смішне, чи ти сам побачив чи почув, чи згадав. звісно, сміятися можна й без причини, але якщо ти у колі друзів, то вони завжди тебе підтримають.  і вже давно відомий факт, що сміх продовжує людське життя. головне, щоб він був щирий, від серця. хоча є й "поганий" сміх - над іншими людьми, над чиїмись проблемами. може й існує якесь задоволення від подібного, але коли ти стаєш жертвою глузувань, це все ж неприємно, правда?

мені подобається, коли люди щиро й з добротою посміхаються - тоді вони на очах стають гарнішими. дуже добре вміти посміхнутися й з своїх помилок, адже оптимістам завжди легше переживати негоду.