мело, крутило по землі, що було сили. свіча горіла на столі, свіча горіла. немов безжурний рій комах, так сніг лапатий летів знадвору попід дах, просився в хату. завія креслила на склі круги та стріли. свіча горіла на столі, свіча горіла. наверх у зблисках вогняних злітали тіні. сплетіння рук, сплетіння ніг, шляхів сплетіння. додолу впали — чути тріск — два черевички. слізьми на сукню капав віск — плакала свічка. і все губилося в імлі холодній, білій. свіча горіла на столі, свіча горіла. війнуло з покутя — й вогонь, здійнявши крила, жар від розпечених долонь живив щосили. хурделі люті були й злі, яке їм діло, що десь на нашому столі свіча горіла.
Ответ дал: Гость
янародиласянаукраїну.ісаме цеяназиваюсвоїмріднимкраем.мутми всінародилисяі всі повинніповажатисвоюкраїну.
Ответ дал: Гость
1. страхи лося
2. лось в дорозі
3. раптова трагедія
4. за крок до смерті
5. поява братів
6. порятунок хлопчиками лося
7. довгоочікувана свобода
8. раптовий постріл
9. поява дядька шпичака
10. правильна реакція братів
Ответ дал: Гость
густа моряка чорним запиналом єднала з небом спалену сонцем полонину.
Популярные вопросы