Україна у творі «І мертвим, і живим, і ненародженим…» порівнюються із… ​

ідея твору полягає в тому,що автор хоче показати тяжке становище україни під імперським гнітом,як тяжко пережити українському народові приниження і знущання.головною думкою вірша є віра у нездоланність  народного духу і в майбутнє відродження україни.

справжня людина, на мою думку перш за все така. котра на бажає іншим зла. котра не обурює, обманює людей, котра завжди у важкий сітуації, котра не буде кидати смиття (наприклад квиток тролейбусу) на тротуар. а зачекає на урну, розуміючи ти самим, що слово "патріот" не тільки складається з вигуків на майдані та блакитно-жовтому прапорі, а й в поведінці людини.

справжня людина ніколи не ображатиме тварин, тому що розуміє, що завдяки зусиллямлюдства їх стає все менш и менш на землі, а жити тут треба буде ще й нашим онукам. справжня людина майже завжди чесна (тому що бути чесним завжди неможливо апріорі) , бо не має потреби у брехні, їй спокоініше сказати правда. та будь що буде, чим брехати, а потім пригадувати де, скільки, коли та й що ти збрехав. ще, на мій погляд, справжня людина, коли їй твір на тему в школі не йде до інтернету, на сайт мєйл.ру та не шукає там готову відвовідь на це питання, але це моя особиста думка, і ви можете із нею не погодитися

"місто" - це перший у пореволюційну добу роман європейського рівня про селянську українську молодь,яка,розбурхана революцією, на початку 20-х   років тисячами потягнулась у чужі колись їй міста . і пішла вона туди, щоб виконати покладену на неї історією подвїйну місію:

а) "вийти в люди", опанувати колись недосяжну науку, набути певний фах і створити нові загони свідомої державно-творчої української інтелігенції;

б) завоювати і зробити своїм зрусифіковане українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом.

- борець за правду. але чiтко виявляється i слабкiсть характеру чiпки, бо коли в нього незаконно вiдiбрали землю, вiн зламався, втратив вiру в справедливiсть, вирiшив, що нема в життi щастя. чiпка став пропивати все, що заробив власною працею, завiв собi друзiв-розбишак.та ось незабаром добре в чiпчинiй натурi змогло взяти гору, перемогти, i вiн, помирившись iз матiр'ю i одружившись iз коханою дiвчиною, починає нове життя, завдяки своïй працьовитостi стає заможним чоловiком. радiючи за сина, мати нiби , але щастя тривало недовго. не витримавши другоï кривди, яку заподiяли йому пани пiсля виборiв у земство, чiпка пiд впливом "лихого товариства" повертається до розбiйного життя, i тепер уже назавжди. спотворення чiпки як людини, його "кривавi" вчинки в боротьбi за "правду", знищення ним невинних людей до страшних наслiдкiв. не витримавши такоï "боротьби за правду", галя повiсилась, а стара мати мусила викрити владi свою дитину. у такому трагiчному життi чiпки винен не тiльки суспiльний лад, який зробив його жорстокою, злою людиною, а й вiн сам. чiпка був винен у тому, що не зумiв скористатися добрими i став на лихий шлях, перетворившись на злодiя-зарiзяку.взагалi, в образi чiпки панас мирний показав, як важко знайти справжнi шляхи для боротьби з гнобителями i кривдниками, як часто цi пошуки призводять до знiвечення людського характеру, спустошення душi.