1. скласти тестові завдання за біографією О. Довженка (6 завдань);
дібрати цитатний матеріал до характеристики діда Платона(1в.), діда Савки(ІІ в.)
​

коли зазіхнеш на чуже,то втратиш і свое 

епітети: «любий рідний край», «пущі дикі», «буйні ріки» тощо. метафори: «моє серце в верховині і душа моя, моя дума в верховині соколом буя, моя мрія в гори лине наздогін вітрам». персоніфікації: «прощавайте, сині гори, білії сніги, прощавайте, темні звори й світлії луги! прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї, прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї! », «будь здорова, верховино, любий рідний край». нестягнені форми прикметників: «білії сніги», «світлії луги». інверсія: «іду я на чужину»

увесільних піснях уславлювались молодий і молода на адресу яких висловлювали побажання

народна пісенність входить у скарбницю людської культури як дорогоцінне надбання поетичної творчості трудівників. щедрість обдарування, красу і благородство душі, ніжність і ласку, високий і гордий політ думки та натхнення вклали протягом століть у свої пісні легіони безіменних народних співаків і поетів. тому, сповнені вічно юної привабливості, безсмертно ширяють пісні над просторами кожного краю, легко залітаючи на крилах мелодії далеко за його межі. вони володіють чудовою здатністю окрилювати поривання, надихати у праці, овівати радістю відпочинок, розраджувати в горі, тамувати душевні болі, множити сили у боротьбі. без народної пісні взагалі немислиме повнокровне життя трудової людини. до пісні звертаються колективно й поодинці, в будень і в свято, старі й молоді, при найрізноманітніших життєвих нагодах і душевних зворушеннях. тим-то трударі завжди так гаряче любили свою пісенність, плекали й берегли її, збагачуючи все новими темами та барвами.