Що сталося з морозенком, коло він потрапив у полон?

з самого початку він почав вести щоденник.побудував житло, влаштував свої посіви і стежив за своїми полями і почав виготовляти собі посуд.його мрія була побудувати човен і добратися до материка.

рахира было много наследственных пороков - злодийкуватисть, жестокость, нечестность, зависть - и не брезговала их. она поддерживала все темные инстинкты в саве и этим привязала его к себе. 

анна всеми характеризуется как добрая, умная, благородная и порядочная девушка. она способна на искренние и пылкие чувства. но не может противостоять родственникам, над ней издеваются. одинокая душа не знала, к кому прислониться, поэтому не устояла перед михайловой любовью, не нашла в себе силы уберечь его детей. хорошо, что анна нашла в себе силы жить дальше, работать, быть такой же хорошей, и, наконец, заслужила счастье. 

  ось нарешті настало літо. саме тоді хочеться покупатися в морі, щось на пі так було з однією дівчинкою мариною. одного спекотного дня, коли безжаліснопекло сонце дівчинка прогулювалась берегом моря і збирала різні красиві камінці і ракушки. але як не втриматися від того, щоб намалювати якийсь малюнок. і дівчинка присівши, почала возити пальчиком по піску та намалювала мене,хлопчика-фігурку. намалювавши його марина радісно побіжала додому, бо вже почало сутеніти. наступного дня дівчинці закортіло знову пійти до моря, подивитися як там я. як вона здивувалася, коли побачила, що я зник й до самой води виднілися якісь маленькі сліди мізерної фігурки. тоді вночі, коли я ще був намальований на березі, меністало дуже нудно і я захотів подивитися що там робиться насправді на світі. тут мене   почали омивати теплі хвилі, що від цього тепла я враз відчув як я оживаю і встаю на ноги. я підвівся і захотів вже рушити, як велика хвиля накинулася на мене і потягла мене у море. коли вона мене затягувала я встигнув вхопитися за якусь ракушку, але хвиля була сильнішою і продовжувала затягувати мене і ракушку за яку я тримався. і тут я потрапиши вже у море, відчув як я тону. але ракушка стала мені в пригоді. я умостився у її дно і чекав, що буде далі. а мене все уносило далі і далі я знав, що врятуюсь тільки тоді, коли якась людина повторить мої обраси на малюнку і тоді я зможу пересилитися в інше тіло. одного дня коли я все плив, настала велика буря. я зрозумів, що зараз мене накроє хвилею та затопить мене. але тут, немов би зрозумівши моє попередження одна дівчинка на ім*я ганнуся, їхавши додому зі школи, повторила мої обриси, намалювавши мене на вікні трамваю. і тоді я квапливо пересилився на той малюнок, залишивши ту страшну бурю тільки у своїх спогадах, як старшну пригоди. тут же я познайомився зі 

тебе оно вообще нужно не понять