мело, крутило по землі, що було сили. свіча горіла на столі, свіча горіла. немов безжурний рій комах, так сніг лапатий летів знадвору попід дах, просився в хату. завія креслила на склі круги та стріли. свіча горіла на столі, свіча горіла. наверх у зблисках вогняних злітали тіні. сплетіння рук, сплетіння ніг, шляхів сплетіння. додолу впали — чути тріск — два черевички. слізьми на сукню капав віск — плакала свічка. і все губилося в імлі холодній, білій. свіча горіла на столі, свіча горіла. війнуло з покутя — й вогонь, здійнявши крила, жар від розпечених долонь живив щосили. хурделі люті були й злі, яке їм діло, що десь на нашому столі свіча горіла.
Ответ дал: Гость
были друзья у лёньки в повести
Ответ дал: Гость
120 240 350 460 570 680 790
Ответ дал: Гость
добрий день ява и павлуша.ви менi дуже подобаетесь своїми . в мене до вас э одне прохання мою сестру(брата) зовут его напишеш) ображають хулiгани якi старшi за нас i ми нiчого не можемо з цим зробити.це таэмниця тому що якщо вы розкажете то знас будуть знушатися. та коли бiля вашого двора появиться бiла стрiчка то бiжiть по нашим вказiвкам по нашому малюнку який буде в цьому конвертi. ми дуже на вашу .
Популярные вопросы