Художні засоби у поемі наймичка епітети метафори порівняння/не більше 5 з кожного !

одного разу я подалася в країну доброта. подорозі мені зустрічалися люди, і усміхаючись, віталися зі мною. все розпитували: " як мої справи? ". та на їхні питання я відповідала посмішкою. саме такі відповіді оправдувавали назву країни.

президент- це дуже відповідальна професія у нашій країні. я багато чув(ла) від батьків та дорослих про нашого презиента, що він погано робить свою працю. міркуючи,   я зрозуміла, що я хочу стати президентом.

якщо б я була президентом, то я народові своєї країни: і інвалі, і дітям з дитбудинку,і людям з малоприбуткових сім‘й. я би працювала дуже активно та кропотлив, б кожній людині чим могла.

у цьому творі я прикликаю людей у свого президента країни і інколи йому або прислухуватися до нього, бо президентом може стати не кожен. 

нет абсолютной свободы ни у кого, даже если они, бия себя в грудь, это. человек зависим от работы, от семьи, от друзей, даже от любв, т. как он социальное существо. помните слова? жить в обществе и быть свободным от общества нельзя. относительная свобода существует у людей сильных духом, могущих пойти напролом, но такие люди вечно гонимые

воля душі – це абстрактне явище, це порив бажання  людини до нових, чистих та прекрасних висот, без богемного бруду та отруйно „рожевої” фальші, які вичікують у кожному темному провулку нашого необізнаного та небезпечного життя.

воля душі – це ривок до небес, це пристрасна ейфорія людських почуттів, емоцій, переживань, вражень. вони невпинно, ніби в ритмічному танку: то поєднуються, то розділяються, то притягуються, то знов, відштовхуються.